Хіти тижня. "Сюрприз від Трампа, або Як США "задушать" Путіна за Азов і Крим", - блогер

"Форма нових санкцій проти Росії, анонсованих Майком Помпео на наступний тиждень, наразі залишається таємницею. Втім, місце і форма їх оголошення дозволяє висловити певні здогади", - пише у своєму блозі Тарас Паньо, повідомляють Патріоти України, і продовжує:

"Вчорашній виступ державного секретаря США Майка Помпео перед Комітетом із закордонних справ Палати представників видався достатньо химерним. Оскільки впродовж свого спічу і подальшої розмови із законодавцями (що разом зайняло близько 4 годин) держсекретар обґрунтовував 40 мільярдний бюджет свого відомства на наступний рік.

А конгресмени, в свою чергу, доволі скептично ставились до цієї цифри - оскільки, на їхню думку, вона була явно замалою. На їх думку, Держдепу потрібно як мінімум 51 мільярд доларів для того, щоб робити свою роботу належним чином.

Уявити собі ситуацію, за якої, наприклад, Верховна Рада хоче дати МЗС 50 мільярдів (ну, нехай навіть гривень), а міністр закордонних справ переконує депутатів, що ні-ні, 40 буде цілком достатньо, погодьмося, доволі складно.

Втім, все це вже подробиці американської політики, точніше, спроб президента Дональда Трампа зменшити витрати на допомогу всіляким там різним країнам, яких він і на карті знайти, скоріше за все, не зможе.

Натомість декотрі моменти у вчорашній промові Помпео стосувалися безпосередньо України. А якщо точніше - то нових антиросійських санкцій.

Зокрема, держсекретар заявив: "Я сподіваюся, що наступного тижня я зможу оголосити про ще одну серії заходів, які ми приймемо разом з партнерами на НАТО".

Скоріше за все, відбудеться це вже 3-4 квітня, коли у Вашингтоні відбудеться самміт глав зовнішньополітичних відомств країн альянсу.

Мета санкцій, за словами Помпео, - дати відсіч тому, що Росія займається в Криму і Азовському морі, у всьому регіоні.

При тому жодних деталей стосовно того, які саме заходи планується ввести, держсекретар не надав. І спроби вгадати, про які саме заходи йдеться, неминуче матимуть дещо спекулятивний характер.

Втім, певні припущення зробити можна. Зважаючи на механізм узгодження і оголошення, майбутні заходи не будуть чисто декоративним оголошенням особистих санкцій проти кількох російських військових. Оскільки такі санкції оголошували б національні зовнішньополітичні відомства в індивідуальному порядку. Як то наприклад, трапилося 15 березня, коли санкції проти громадян Росії, причетних до агресії проти України, оголошували в США, Канаді, та на Раді ЄС. Для символічного ефекту це було зроблено в один день - але на самміт ніхто не збирався.

Не матимуть заплановані санкції, скоріше за все, і економічного характеру. Оскільки ввести нові секторальні обмеження - і при тому забезпечити їх підтримку усіма членами НАТО наразі однозначно неможливо.

Тому із традиційного арсеналу санкційної та дипломатичної протидії російській зовнішній політиці залишаються лиш декілька пунктів.

Перший із них - це обмеження військової співпраці з Росією. Зокрема, поставок високотехнологічної зброї, проведення спільних навчань і т.п. Чи вдасться реалізувати щось подібне за умов, коли один з ключових членів НАТО, Туреччина, стрімко нарощує закупки зброї у Росії - питання відкрите, але ймовірність якихось угод тут, звичайно, є.

А якщо від санкцій перейти до механізмів стримування - то найбільш ймовірним виглядає подальше посилення військової присутності НАТО в регіоні Чорного моря. Проти подібного кроку не виступатимуть ні Туреччина, ні навіть Угорщина з Австрією, а декотрі нові члени НАТО рішуче цей крок вітатимуть.

Ну і ще одна можливість "наростити стримування Росії", вочевидь, полягає в посиленні оборонного потенціалу України. Активної участі в цьому процесі всі члени НАТО, звісно, брати не будуть - але символічна підтримка подібного рішення окремих членів альянсу є для Вашингтону також важливою.

Втім, яким би не був конкретний зміст рішень, про які ми довідаємось у найближчий тиждень, їх зовнішньополітичний зміст залишається незмінним. І полягає він у тому, що не залежно від політичних перипетій як у Вашингтоні, так і у Києві, геополітичний курс США на послідовне стримування російської агресії проти сусідніх держав залишається незмінним. Не залежно від того, яким буде бюджет Держдепу, і хто сидітиме у кабінеті на Банковій".