Х**лу буде несолодко: Білорусь відмовляється від Росії, - Daily Time

На сьогодні найбільшою перепоною у білорусько-російських відносинах є те, що лідери двох країн не можуть вийти з глухого кута через плани інтеграції Союзної держави. У принципі, вони домовилися поглибити інтеграцію між Росією та Білоруссю до 8 грудня – цього дня виповниться 20 років з моменту підписання договору про Союзну державу. Але тепер немає жодних ознак того, що до запланованого часу Москва та Мінськ вирішать важливі проблеми, які заважають подальшому процесу.

Мінську потрібні нижчі ціни на газ і нафту, але водночас він намагається зберегти статус-кво у відносинах з Москвою. Лукашенко усвідомлює, що будь-які поступки Кремлю означали б менший суверенітет для Білорусі, яка десятиліттями успішно балансує між Росією та Заходом. Кремль, з іншого боку, планує встановити для Білорусі більш високі ціни на нафту та газ і, можливо, купити деякі з найуспішніших білоруських компаній. У західних держав у Білорусі теж є свої інтереси. Ба більше, вони воліли б, аби президент Лукашенко був повалений. Але, якщо це неможливо, вони не будуть заперечувати проти того, щоб білоруський політик залишився при владі, та тільки тоді, якщо порве з Росією і знайде спільну мову із Заходом.

У вересні заступник державного секретаря США з політичних питань Девід Хейл зустрівся з президентом Лукашенком у викликаній взаємним бажанням спробі налагодити відносини. США і Білорусь планують обмінятися послами після 11-річної заморозки у відносинах.

А тим часом, Білорусь продовжує позиціонувати себе як миротворця у конфлікті на Донбасі. Лукашенко заявив, що Білорусь готова розгорнути там миротворчу місію і взяти під контроль ділянку українсько-російського кордону, яка зараз перебуває поза контролем українського уряду. Якщо Росія допустить таке розгортання, вона фактично втратить контроль над самопроголошеними "ДНР" та "ЛНР", які були утворені на Донбасі у 2014 році.

Кремль також може втратити Білорусь як свого головного союзника на пострадянському просторі. Мінськ десятиліттями намагається загравати з Заходом, і будь-яке покращення відносин між Білоруссю і Заходом має непокоїти Росію. Оскільки переговори щодо Союзної держави, швидше за все, не приведуть до якогось прогресу, російський вплив у Білорусі буде знижуватися.

Водночас західна присутність буде зростати, але доки при владі перебуває Лукашенко, він буде намагатися зберігати баланс між Росією та Заходом. Однак, якщо Москва продовжить чинити тиск на Мінськ з метою поглиблення інтеграції Союзної держави в обмін на дешеві газ і нафту, Лукашенко, найімовірніше, ще більше спробує віддалитися від Кремля. У цьому разі ще невідомо, як Захід сприйматиме людину, яку вони колись називали "останнім європейським диктатором".