Прикладів судового переслідування диктатур, злочинних систем, мучителів й фанатиків не багато. Але якщо справа доходить до суду, все відбувається переважно символічно. Коли диктатура повалена, домінує переконання, що потрібно надолужувати втрачений час, кинути всі сили на будівництво нової системи. А досвід є в основному у тих, хто був на боці старої. Всі інші боролися, бідували, не мали шансу розвиватися або сиділи по в'язницях.
Декомунізація так і не відбулася. А денацифікація стосувалася лише невеликої групи нацистів. Ера Саддама Хусейна в Іраку закінчилася кривавою війною й тероризмом на Близькому Сході й за його межами, - цитують Патріоти України польську Rzeczpospolita.
Диктатори, а також генерали, директори, секретарі, пропагандисти, прокурори, судді, викрадачі й кати, які їм служать - всі вони знають, що розплата, як правило, не наступає. Вони знають історію, знають світ і знають життя. Вони розуміють, що руки справедливості навряд колись до них дотягнуться. Тому перейматися цим не варто. Тож вони переступають знову червоні лінії, скоюючи нові злочини.
Напевне, вони більше бояться поразки в дусі Муаммара Каддафі в Лівії, якого вбили розлючені бунтівники, ніж долі Слободана Мілошевича. Останній постав перед міжнародним трибуналом, де у нього був адвокат. На додачу, у диктатора було багато часу в камері, щоб обміркувати свої вчинки.
У випадку людей, які служать режиму з ядерною зброєю, шанси встановлення справедливості близькі до нуля. Але все ж вони хоч і мізерні, але є. Якщо не сьогодні, то хоча б до кінця життя злочинця. Тому потрібно терпляче збирали докази, вислуховувати свідчення жертв, готувати документи. Потрібно готувати процеси і формувати спеціальні трибунали.
"Такі приготування повинні стосуватися і режим Олександра Лукашенка, його співробітників й прихильників. Короткі списки таких діячів вже сладені і в ЄС, і в США. Вони будуть розширені, тому що режим йде на нові злочини й відверто вважає, що ніщо його не зупинить і він здатен за все", - йдеться в статті.
Ідея створення спеціального міжнародного трибуналу для Білорусі правильна. Але диявол ховається в деталях. Однією з них є географія. Польща з одного боку могла б стати місцем для такого трибуналу. Оскільки вона більш чутлива до подій в Білорусі, ніж будь-яка інша країна. Але з іншого боку, її судова влада зараз не має хорошого іміджу в світі. Тож міжнародний трибунал для Білорусі міг би через це зіштовхнутися з атаками. І Москва не пожаліє на це жодної підтримки.
Також Варшаві потрібно пам'ятати про польську меншину в Білорусі. Не можна давати Лукашенку виправдань для ще більшого переслідування білоруських поляків. А він вже їх переслідує. Тож місце, де буде створений трибунал для режиму Лукашенка - це питання для міжнародної дискусії.
Відправлення солдатів з КНДР у Росію є певною навчально-тренувальною місією: війська Північної Кореї не мають досвіду ведення бойових дій, а тут Пхеньяну видалася можливість оцінити рівень своєї армії у бойових умовах та навчити їх. Натомість Росія отр...
На Донеччині окупанти змінюють тактику малих штурмових груп, і тепер атакують камікадзе. Про це в ефірі «Суспільне новини» розповів Юрій Сиротюк, головний сержант роти вогневої підтримки 5 окремої штурмової бригади, передають Патріоти України. За слова...