"Трошки думок про Євріпку і вусатого терориста Лукашенка", - пише у своєму блозі Марина Данилюк-Єрмолаєва, передають Патріоти України, і продовжує:
"1. Із плюсів. Нарешті частині українців, які слинку пускали на Бацьку — розплющаться очі. Що колгоспи і типу натуральна молочка (чорнобильська хехе)— це усе фігня, коли людям прострілюють голови і займаються повітряним тероризмом. Пригадуєте, як Зе напередодні парламентських виборів 2019 грався в юного Лукашенка, коли погрожував регіональним чиновникам і митникам? Багатьом же зайшло, так? А по факту маємо ще одно прибабаханого сусіда. І зрозуміти нас у цілому світі можуть лиш Польща і Литва, яким випало нещастя сусідствувати із Білоруссю і РФ.
2. Це виклик для общєчєловєків і захисників прав людей: тих, що за небриті пахви, дайвьорсіті і жири, які призводять до цукрового діабету. Де палкі заяви, коли Протасевичу загрожує смертна кара. Смертна кара не у часи Генріха 8, а зараз, у ХХІ сторіччі. Щось всі ці амнесті-хрєнєсті дуже сильно кульгають, коли мова заходить про щось серйозне. Я пригадую, яких нереальних зусиль вартувало нам, щоб вирвати Пашу Гриба — хлопця, який поїхав до Білорусі і овва, опинився у російській тюрмі. І якби ми не піднімали це — Європа і захисники прав дайвьорсіті швидко б це з’їли. Типу, а сам винуватий.
3. Коли я буду користуватись літаком Ryanair — я тричі подивлюсь, чи не летить цей рейс над Калінінградською областю чи Білоруссю. Попереджений — озброєний. Не хочеться ставати обмінним фондом ворога. Бо слабка реакція ЄС на всі ці події з рейсом Афіни-Вільнюс показує, що по суті тамтешнім чиновникам пофіг, що 9,5 мільонів населення Білорусі віддане на відкуп диктатору. І він може катувати його і позбавляти життя, бо так хочеться. Да, це не на словах підтримувати Палестину — якби не дай Бог локальні араби на соціальній допомозі не влаштували погроми напередодні виборів.
4. Ми одні у всьому світі. І добро на добудову Північного потоку-2 та мовчазна реакція на повітряний тероризм Лукашенка показує, що українці не мають бути лохами. Ми маємо вигризти своє місце у світі. Як це зробив Ізраїль. А поруч Литва і Польща. Французи, італійці і німці воліли б забути про таку глибоку стурбованість, як анексія Криму чи війну на Донбасі. Саме вони схиляють нашу владу до компромісів у вигляді зросійщення, виборів пушиліних і всяких там «кластерів». Саме наша боязка влада боіться робити різкі кроки, а то Путін нападе і робить схеми із дружками Лукашенка. Саме наш Зеленський рветься повторити долю зрадника Петена і знайти мир в очах Путіна. Який у 1940 для Франції і Петена обернувся ганьбою і втратою незалежності.
5. Коли дивишся на Білорусь вкотре дякуєш усім добровольцям, патріотам Харкова, Запоріжжя, Маріуполя, Миколаєва, Одеси, Дніпра і Херсону — що у 2014 ми не стали додатком до РФ. Саме наша відвага і незламність змусила ванільних європейців хоч трошки поважати нас. Всі ці розманіжені західні люди, які не знали репресій НКВС, голодоморів, кріпацтва у селі в ХХ сторіччі — вважають, що Росія норм і можна домовитись. Інколи можна порішать і через Білорусь. Україну вони до 2014 сприймали як міні-Росію. І їм дуже незручно, що все це не так.
6. Ситі країни ЄС можуть носитися із арабами, палестинцями і сирійцями як з писаною торбою. Але вони дуже недолюблюють адекватних і працьовитих людей із України. Які не вимагають соціальної допомоги і можуть швидко адаптуватися до життя і дати фору місцевим. Вони будуть нас не помічати далі, тому ми маємо стати помітними. Ті зміни, які роблять люди своїми руками — мене неймовірно радують. Епоха тих, хто жде пенсіі як в Білорусі. І колгоспи, і смертну кару — іде нанівець. Епоха тих, хто лупає цю скалу розумом і впертістю уже входить".