
Американське військове командування ще до початку війни з Іраном отримувало рекомендації використати український досвід протидії ударним безпілотникам типу Shahed. Йшлося про недорогі дрони-перехоплювачі та мережу акустичних датчиків, які допомагають виявляти повітряні цілі. Однак ці напрацювання, за даними видання The Atlantic, не були належним чином використані для захисту американських баз на Близькому Сході, передають Патріоти України.
Наслідки стали особливо очевидними після удару іранського безпілотника по американському військовому об'єкту в Кувейті 1 березня 2026 року. Тоді загинули шестеро військовослужбовців США, ще понад два десятки людей дістали поранення.
Журналісти The Atlantic реконструювали події та дійшли висновку, що американські військові мали доступ до українських розробок і докладних рекомендацій щодо їхнього застосування, але впровадження системи затягнулося через політичні та бюрократичні перешкоди.
За даними The Atlantic, влітку 2025 року Україна активно розвивала систему протидії російським ударним безпілотникам. Одним із її ключових елементів стали недорогі дрони-перехоплювачі, які можуть знищувати цілі за значно меншу вартість, ніж зенітні ракети для комплексів Patriot.
Різниця у вартості принципова: перехоплення відносно дешевого ударного безпілотника дорогою ракетою створює серйозне фінансове навантаження на систему протиповітряної оборони. Українські розробники запропонували альтернативу — використовувати спеціальні безпілотники, які можуть перехоплювати цілі за значно нижчою ціною.
Важливою частиною системи стала мережа акустичних датчиків. Вони допомагають виявляти наближення ворожих дронів, визначати їхній напрямок руху та передавати інформацію військовим. У деяких випадках для цього використовували навіть звичайні смартфони, встановлені на спеціальних конструкціях.
За наведеними у публікації даними, українська система дозволяла збивати понад 90% «Шахедів» на окремих ділянках. Однак її ефективність забезпечувалася не одним типом перехоплювачів, а комплексною взаємодією засобів виявлення, управління та підготовлених екіпажів.
Восени 2025 року американські військові в Європі під командуванням генерала Крістофера Донаг'ю почали вивчати українські методи протидії безпілотникам. Також відповідні технології розгортали в Польщі та Румунії.
У грудні 2025 року серед американських військових і союзників поширили перший звіт про український досвід. А 23 лютого 2026 року, за кілька днів до початку війни з Іраном, підготували ще один документ із детальними рекомендаціями та покроковими інструкціями для командирів американської армії.
Таким чином, за версією The Atlantic, військове командування США мало не лише загальне уявлення про українські розробки, а й конкретні матеріали щодо їхнього використання.
Проте ці рекомендації не перетворилися на своєчасне розгортання повноцінної системи протидії іранським безпілотникам на Близькому Сході.
Війна США та Ізраїлю проти Ірану розпочалася 28 лютого 2026 року. У відповідь Тегеран розгорнув масштабні атаки безпілотниками та ракетами по американських об'єктах і союзниках Вашингтона в регіоні.
За інформацією, наведеною The Atlantic, Іран застосував понад дві тисячі ударних дронів типу Shahed.
Уже 1 березня один із безпілотників пробив дах будівлі на американській військовій логістичній базі в Кувейті. Унаслідок удару загинули шестеро американських військовослужбовців, ще понад 20 отримали поранення.
Ця атака стала найбільшою разовою втратою американських військових унаслідок удару під час війни з Іраном. Вона також продемонструвала, наскільки вразливими можуть бути військові об'єкти перед масованими атаками відносно дешевих безпілотників.
The Atlantic називає дві основні причини, через які американське керівництво не поспішало впроваджувати український досвід.
Перша причина — недооцінка українських технологій.
За інформацією видання, у Вашингтоні не всі сприймали українські розробки як рішення, яке може бути корисним для американської армії. Після початку війни з Іраном президент України Володимир Зеленський запропонував Сполученим Штатам допомогу в боротьбі з безпілотниками.
Спочатку Дональд Трамп нібито погодився розглянути пропозицію, однак 13 березня відмовився від неї, заявивши, що США знають про дрони більше за всіх.
Друга причина — політичне ставлення до України.
За словами співрозмовників The Atlantic, після конфлікту в Овальному кабінеті в лютому 2025 року в адміністрації Трампа сформувалося негативне ставлення до української сторони. Частина американських посадовців нібито сприймала Київ не як партнера, який має унікальний військовий досвід, а як державу, що постійно просить про допомогу.
Один із високопоставлених українських співрозмовників видання стверджував, що міністр оборони США Піт Гегсет не хотів навіть чути слово «Україна».
На цьому тлі запланована раніше угода щодо закупівлі українських оборонних розробок, за даними журналістів, була відкладена.
Після початку іранських атак ситуація змінилася. Союзники США на Близькому Сході почали звертатися до Києва з проханнями терміново надати технології для боротьби з ударними безпілотниками.
Тодішній міністр армії США Ден Дрісколл разом із підприємцем Еріком Шмідтом організували швидке постачання до регіону приблизно 13 тисяч безпілотників-перехоплювачів Merops.
Однак, за інформацією The Atlantic, результати їхнього застосування виявилися значно гіршими за очікувані. За словами двох співрозмовників видання, обізнаних із перебігом операції, перехоплювачі змогли знищити лише один іранський «Шахед».
Причиною стала не лише затримка з розгортанням технології. Країни регіону не мали достатнього досвіду використання таких систем, а погодження їхнього застосування тривало надто довго.
Крім того, перехоплювачі відправили без повноцінної мережі акустичних датчиків, яка в Україні допомагає виявляти повітряні цілі та передавати інформацію операторам.
Фактично американська сторона отримала один із ключових елементів української системи, але не забезпечила його необхідною інфраструктурою.
Один із головних висновків матеріалу The Atlantic полягає в тому, що ефективність української протидії «Шахедам» забезпечує не окремий безпілотник, а комплексна система.
Вона поєднує:
Саме взаємодія цих компонентів дозволяє швидко виявляти загрозу, передавати координати та організовувати перехоплення.
Тому просте придбання українських безпілотників не гарантує такого самого результату. Необхідно також перенести технології виявлення, управління, координації та бойовий досвід, накопичений українськими військовими.
The Atlantic також звертає увагу на подальші кадрові рішення в американському військовому керівництві. Частина офіцерів, які просували використання українського досвіду, згодом залишила свої посади або була усунута.
Зокрема, генерал Крістофер Донаг'ю, який підтримував впровадження українських технологій і, за даними видання, самостійно організовував постачання перехоплювачів на Близький Схід, залишив посаду в межах скорочення кількості генеральських посад.
Раніше пішов генерал Крістофер Каволі. Згодом залишив свою посаду й Ден Дрісколл.
Крім того, експериментальний штурмовий батальйон безпілотних систем, створений в Італії для вивчення та впровадження сучасних технологій, розформували. Це рішення супроводжувалося курсом на повернення до традиційних військових підходів.
Окремо журналісти згадують символічний епізод у Вісбадені — командному пункті американських військ у Європі, звідки координували, зокрема, військову підтримку України. Портрет генерала Донаг'ю, який раніше висів на стіні, замінили великим чорним квадратом.
Матеріал The Atlantic демонструє, наскільки важливим для сучасної війни є не лише виробництво зброї, а й передача практичного досвіду її застосування.
Україна за роки повномасштабної війни створила систему протидії ударним безпілотникам, яка формувалася безпосередньо під час бойових дій. Її ефективність залежить від поєднання технологій, організації та підготовки військових.
Історія з американськими базами на Близькому Сході показує, що навіть наявність сучасного озброєння не гарантує результату, якщо його розгортають без необхідної інфраструктури та належної підготовки.
Водночас важливо враховувати, що значна частина деталей розслідування ґрунтується на свідченнях неназваних джерел The Atlantic. Зокрема, оцінки причин затримки, політичних мотивів американського керівництва та результативності окремих операцій є твердженнями співрозмовників видання, а не всі вони підтверджені незалежними офіційними документами.
Головний висновок публікації: український досвід протидії «Шахедам» може бути корисним для армій інших держав, але його неможливо ефективно скопіювати, просто закупивши дрони-перехоплювачі. Потрібно відтворити всю систему, завдяки якій ці технології працюють.
Американське військове командування ще до початку війни з Іраном отримувало рекомендації використати український досвід протидії ударним безпілотникам типу Shahed. Йшлося про недорогі дрони-перехоплювачі та мережу акустичних датчиків, які допомагають в...
Колишнього інспектора Дар’ївської виправної колонії на Херсонщині засудили до 12 років позбавлення волі за співпрацю з російськими окупантами. Після деокупації регіону чоловіка мобілізували до українського війська, де він служив у територіальному центр...