Покликали замість росіянки Нетребко: Українська оперна діва Монастирська розповіла про контракт з Метрополітен-опера

Українська співачка Людмила Монастирська, яку запросили до Метрополітен-опера замість звільненої росіянки Анни Нетребко, розповіла про особистий дзвінок директора відомого театру, овації нью-йоркської публіки та свої апартаменти з видом на Гудзон, передають Патріоти України.

У світі академічної музики мало майданчиків, які б не підкорилися українській оперній діві Людмилі Монастирській. В ефектних образах Леді Макбет, Тоски та Аїди вона збирала аншлаги у міланській Ла Скала, лондонському Ковент-Гардені та Німецькій опері в Берліні. Музичні критики престижних видань на кшталт The New York Times називають її сопрано одним із найкращих у світі, а 2015-го міжнародне журі номінувало українку на престижну премію International Opera Awards за внесок у розвиток світової оперної культури.

Сьогодні Монастирська знову сяє на підмостках нью-йоркської Метрополітен-опера ( МЕТ) - однієї з найвідоміших сцен світу. Днями там відбулася прем'єра опери Турандот Джакомо Пуччіні, де українська діва виконала головну партію. У Нью-Йорк її екстрено запросили замінити росіянку Анну Нетребко, контракт із якою дирекція театру розірвала через підтримку тою путінського режиму.

У результаті Монастирська не лише зібрала аншлаг у МЕТ, але й вийшла на тріумфальний уклін, обернувшись в український прапор, чим викликала захват у вишуканої нью-йоркської публіки.

Українські ЗМІ поговорили з дівою напередодні ще однієї її вистави у Метрополітен-опері.

— Розкажіть, де і як вас спіткала новина про початок війни в Україні?

— Весь лютий я була в Неаполі — я мала контракт на виконання Аїди в театрі Сан-Карло. Водночас свої три спектаклі там співала й Анна Нетребко. Ми перебували у нормальних колегіальних відносинах і наші шляхи не раз перетиналися у продукціях в Лондоні та Нью-Йорку. До речі, в останньому вона має квартиру і поміж інших колег я не раз була запрошена на святкові вечері.

У Неаполі в розмові мене дуже здивувала фраза Ані: «Аби лише війни не було». Я тоді розгубилася: мовляв, яка війна, це ж маячня. А коли все почалося, згадувала ці її слова не раз.

26 лютого була моя остання Аїда в Італії. І, незважаючи на те, що відбувається на той момент в Україні, я її заспівала, бо контракт треба було закрити у будь-якому випадку. В цей час у Києві вже були повітряні тривоги, все гриміло, і просто під час мого виступу донька намагалася виїхати під обстрілами із столиці. Я собі місця не знаходила і досі дивуюсь, як не забула слова на сцені, ця вистава вважається досить важкою.

— Який був алгоритм дій, коли зрозуміли, що додому не вдасться повернутися?

— Після закінчення контракту я поїхала до Варшави. Тому що жити в Італії дорого з урахуванням того, що житло винаймаєш за свої гроші. Наприклад, квартира в Неаполі коштує не менше 2,5 тис. євро на місяць, а у Варшаві її можна орендувати вдвічі дешевше.

Вже у Варшаві почали надходити творчі пропозиції. Спочатку покликали дати сольний концерт у рамках класичного фестивалю в містечку під Ригою замість Хібли Герзмава, яку зняли з виступу за підтримку путінського режиму.

Далі в березні покликали заспівати Реквієм Джузеппе Верді у Варшавській філармонії та виступити в рамках благодійного концерту у паризькій Гранд-опері. Величезна честь — стояти на сцені старовинного театру з неймовірним ліпниною, чудовим оркестром та заповненим залом.

— Розкажіть, як потрапили до МЕТ?

- Директор МЕТ Пітер Гелб зателефонував на мій особистий телефон. Це було безпрецедентно, бо зазвичай всі організаційні питання вирішуються через агента співака. У цей момент я їхала в машині купувати концертну сукню на виступ у Латвії, бо всі мої шикарні костюми залишились у Києві. А тут із трубки лунає: «Its Peter speaking». Я трохи розгубилася, адже впізнала голос одразу.

Гелб пояснив ситуацію: що є контракт з Анною Нетребко на виконання Турандот Джакомо Пуччіні, що він зняв Нетребко з відомих причин і дуже хотів би, щоби замість неї приїхала і заспівала саме я.

Я не відразу погодилася, адже Турандот припинила співати сім років тому, і це далеко не найулюбленіша роль у моєму репертуарі. Більше того, мені довелося шукати концертмейстера, з яким я доучувала шість сторінок клавіра, адже у київській постановці цей дуєт був скороченим. Але я все одно погодилася, бо відчуваю на собі певну культурну місію, особливо зараз.

— Які умови роботи вам запропонували у МЕТ та як живете зараз у Нью-Йорку?

— За стандартом контракт укладають мінімум на місяць: це кілька тижнів репетицій та кілька спектаклів. Перший я вже заспівала 30 квітня і до 14 травня мають відбутися ще п'ять, у тому числі з HD-трансляцією для світових кінотеатрів.

Зазвичай апартаменти на цей час артист винаймає самостійно. Наприклад, у Лондоні чи Нью-Йорку вони досить дорогі, навіть найпростіша квартира обійдеться мінімум у $5-6 тис. Але цього разу театр зробив виняток і взяв на себе витрати на житло, оскільки Турандот для МЕТ зараз така собі масштабна акція за мир. Тому зараз живу у квартирі за $16 тис. з видом на Гудзон.

Що ж до перельоту, то зазвичай запрошуюча сторона оплачує економ-клас, а різницю з бізнес-класом за бажання співак покриває самостійно. Я завжди роблю саме так, якщо перетинаю Атлантику, тому що наступного дня зазвичай репетиції, і мені треба працювати на повну силу. Цього разу по прильоту, окрім маленької валізи, я отримала ще й новий штам коронавірусу, тому просиділа якийсь час у самоізоляції.

Щодо чистого доходу від концертів, то в Європі я заробляю більше, ніж в Америці. Тут сплачую великі податки: країна бере 31%, плюс саме Метрополітен-опера - ще 17% від гонорару. Для порівняння, Італія вираховує 41%, Німеччина близько 21%. Тобто у будь-якому разі райдужний гонорар, який заявлений у контакті, я не отримую.

— Як вас зустріла Америка та колеги з оперної спільноти?

— Я багато років працювала у МЕТ: з 2012 року співала тут різні партії майже щороку. Метрополітен, як і вся Америка, - дуже інтернаціональний театр. Я завжди представляю Україну, і де б я не співала, біля мого прізвища завжди стоїть позначка UKR.

У МЕТ мене зустріли дуже тепло, колеги постійно висловлювали співчуття з приводу того, що відбувається в моїй країні. Америка взагалі дуже підтримує Україну, на користь цього свідчить й той факт, що замість Анни Нетребко покликали саме мене, а не співачку з Молдови чи Грузії.

Мою ідею вийти із прапором на індивідуальний уклін наприкінці першого ж виступу дирекція підтримала миттєво. Для Метрополітен-опера це також був безпрецедентний випадок, адже які б події не відбувалися у світі — ніхто ще не виносив прапор своєї країни на сцену. Глядачі просто вибухнули у оваціях.

Взагалі, я відчувала колосальну енергетику підтримки і у Парижі, і у Нью-Йорку, і у Варшаві, і у Ризі. Мене це дуже надихає і я відчуваю свою місію зараз — привернення світової уваги до нашої країни, до нашої культури.

— Чи сумуєте за домом і чи будуєте плани на майбутнє?

— Дуже хочу повернутись. Про це знають усі довкола — колеги і навіть керівництво. Але зараз мені запропонували благодійний тур по США, Європі та Англії, де я співатиму арію з опери Людвіга ван Бетховена Фіделіо і дещо з Аїди. Для оформлення документів мені знову потрібно буде бути у Варшаві. При цьому я настільки хочу додому, що вже дізналася, коли працюватиме наш театр.

Для мене Київ – місце сили. Якщо я не побувала вдома і не набралася цієї сили, мені важко працювати на закордонних контрактах.

Якщо чесно, не розумію людей, які мігрують, я на це ніколи не наважусь. Якщо буде найменша нагода повернутися, я нею скористаюся. Так що для мене важливо бути у Києві та жити у Києві. І моє постійне місце роботи – Національна опера України.