Російська - не виключення: Вчені вирахували, в якому віці найчастіше гинуть імперії

Як відомо, з віком здоров'я людини погіршується і, зрештою, може призвести до її смерті. Міжнародна група вчених з університетів Вагенінгена (Нідерланди), Кембриджа, Ексетера (Великобританія) та Вашингтону (США) дійшла висновку, що щось подібне може відбуватися не лише з окремими людьми, а й цілими суспільствами, пише видання PNAS, передають Патріоти України.

Так, науковці виявили "небезпечний" вік держав, коли вони ризикують зникнути з мапи світу. Чому виникають і потім раптово руйнуються багато могутніх імперій? Чи є якась закономірність у процесі руйнування імперій чи окремих громад і коли держави стають особливо вразливими для колапсу?

Вчені вважають, що причин багато - від посух і землетрусів до тривалих воєн, але далеко не всі з них задовольняють істориків. Іноді для загибелі держави, здається, немає об'єктивних причин.

"Ми часто фокусуємо увагу на зовнішніх факторах, таких як посуха та інші природні або антропогенні катастрофи. Вони могли вплинути на загибель суспільств і країн, але часто вони просто виступають у ролі тригерів, що діють лише у зв'язку з внутрішньою динамікою тієї чи іншої держави" , – зазначив професор з Університету штату Вашингтон Тім Колер, один із авторів дослідження.

Вчені проаналізували історію 324 давніх держав за п'ять тисячоліть. Зазвичай такий підхід застосовується для вивчення ризику смерті людей, але, на думку вчених, ніхто не намагався розглянути ймовірність загибелі того чи іншого суспільства. Встановлено, що за аналогією з людськими організмами ризик загибелі держав різко зростає в перші два століття після їх утворення і потім вирівнюється, що дозволяє деяким суспільствам існувати набагато довше, ніж іншим.

Ця закономірність притаманна всьому світу - від європейських суспільств епохи модерну до ранніх цивілізацій Північної та Південної Америки, а також китайських династій. Наприклад, давні династії Китаю існували близько 300 років протягом останніх двох тисячоліть.

Незважаючи на те, що сучасні суспільства значно відрізняються від стародавніх, дослідники вважають, що немає підстав припускати, що вони не схильні до механізмів, які століттями приводили держави як до зростання, так і до занепаду. Адже ті ж процеси, які дестабілізували стародавні суспільства, такі як соціальна несправедливість, дефіцит, екстремальні кліматичні виклики, все ще можуть спричинити невдоволення і в наш час призводити до насильства.