Що не так з захмарним виробництвом ВПК Росії, котре лякає світ своєю потугою, та які справи з технічним забезпеченням окупаційних військ Росії в Україні

Здатність Росії виробляти танки, ракети та снаряди здивувала Захід і посилила тиск на Україну, але виникає питання в тому, як довго вона зможе утримувати виробництво зброї на тому ж рівні.

Як пише The Wall Street Journal, на думку деяких західних чиновників і аналітиків, цифри російського військового виробництва вводять в оману і приховують проблеми, зокрема, нестачу робочої сили і падіння якості. Вони додають, що нарощування виробництва може бути нестійким, оскільки воно висмоктує ресурси з економіки в цілому, а будь-яке падіння виробництва може зробити Росію ще більш залежною від допомоги союзників, таких як Китай, Іран і Північна Корея.

"За словами одного з чиновників НАТО, Росія, ймовірно, може підтримувати свої військові зусилля в нинішніх масштабах ще від двох до п'яти років. Щонайменше дві європейські військові розвідки також вважають, що Росія може виробляти достатню кількість озброєнь, щоб протриматися ще кілька років", - пише видання. Згідно з аналізом російської статистики, проведеним центральним банком Фінляндії, обсяги виробництва в кількох галузях, пов'язаних з військовою промисловістю, в тому числі оптичної продукції і металоконструкцій, з початку війни зросли майже вдвічі.

Але зростання виробництва - і загальний рівень військових витрат - може бути нестійким з огляду на відтік інвестицій, робочої сили і матеріалів з інших секторів російської економіки, дійшов висновку Банк Фінляндії. Аналіз центрального банку також показує, що більша частина зростання виробництва, пов'язаного з обороною, припадає на низькотехнологічну продукцію, таку як сталь, а не на більш складні товари, такі як напівпровідники, для яких Росія залежить від іноземних постачальників.

Хоча Москва змогла обійти санкції щодо деяких товарів, інші більш спеціалізовані компоненти, які Росія купувала на Заході - такі як танкова оптика, що допомагає членам екіпажу бачити, - набагато важче купувати через третіх осіб.

Крім того, деякі аналітики ставлять під сумнів виробничі вихваляння Москви. Наприклад, російські показники виробництва не роблять різниці між новоствореними бронемашинами і старими моделями, витягнутими зі сховищ і відремонтованими.

Аналітики також стверджують, що внутрішнє виробництво боєприпасів в Росії недостатнє для задоволення потреб війни в Україні, а це означає, що Москва буде все більше залежати від іноземних союзників.

Крім того, російські виробники озброєнь стикаються з трудовими проблемами. Так, на початку минулого року на "Уралвагонзаводі" була настільки гостра нестача робочої сили, що компанія прийняла на роботу 250 ув'язнених із сусідньої в'язниці.

В Інституті вивчення війни (ISW) також припускають, що російська оборонно-промислова база зіштовхнеться з нестачею робочої сили, скороченням запасів, у тому числі й через санкції, тому її спроможності не будуть стійкими у середньо- і довгостроковій перспективах.

Український військовий оглядач Костянтин Машовець дав оцінки російського збройного потенціалу та потужностей оборонно-промислової бази (ОПБ), які збігаються з попередніми оцінками ISW.

Машовець заявив, що російське військове командування має на меті створити "стратегічний резерв" для наступальних операцій навесні-влітку 2024 року, але не планує оснащувати ці новостворені частини та з'єднання доктринально необхідною кількістю озброєння і техніки через поточні виробничі обмеження російського ВПК.

За його словами, російське військове командування планує оснастити до другого і четвертого кварталів 2024 року лише 27-у мотострілецьку дивізію, яка, як повідомляється, перебуває в процесі формування на базі існуючої 21-ї мотострілецької бригади Центрального військового округу, до 87 відсотків від доктринально необхідної кількості озброєння і техніки, і припустив, що російське військове командування має аналогічну мету щодо інших нових з'єднань і частин.

За оцінкою Машовця, малоймовірно, що російські війська зможуть досягти цієї мети до четвертого кварталу 2024 року, враховуючи, що багато російських полків, бригад і дивізій, які зараз діють в Україні, мають лише близько 30 відсотків від доктринально необхідної кількості озброєння і техніки.

Крім того, кілька західних і українських військових чиновників та аналітиків зазначили, що цифри виробництва танків, про які повідомляє Росія, здебільшого відображають відновлені і модернізовані танки, взяті зі сховищ, а не нове виробництво.

Аналітики зазначають: оцінка Машовця збігається з оцінкою ISW, що російський ОПК здатний підтримувати нинішній темп російських операцій, хоча навряд чи зможе повністю забезпечити потенційну наступальну операцію оперативного або стратегічного рівня з використанням ключового резерву живої сили 2024 року.

Повідомлення про те, що російські військові надають пріоритет створенню нових недооснащених частин і з'єднань, узгоджуються з оцінкою ISW, що Росія надає перевагу кількості живої сили і техніки над якістю своїх військ.

ISW продовжує вважати, що Росія матиме можливість розширити свою ОПБ і накопичити ресурси, якщо вона збереже ініціативу на всьому театрі воєнних дій протягом 2024 року, що дозволить їй створити умови для майбутньої наступальної операції з використанням більшого запасу живої сили і техніки.

Експерти припускають, що російське військове командування надає перевагу короткостроковим здобуткам, таким як обмежені територіальні надбання, а не довгостроковій стійкості і широкомасштабним оперативно значущим операціям в Україні.

За оцінками ISW, використання російським військовим командуванням поточних змін у структурі збройних сил для введення новостворених і недоукомплектованих формувань у бойові дії в Україні, ймовірно, обмежить безпосередню ефективність цих підрозділів на полі бою, але буде достатнім для підтримання поточного темпу операцій.

Основною змінною, що визначатиме швидкість, з якою такі частково поповнені російські війська зможуть просуватися вперед цього літа, є доступність матеріально-технічних засобів для України, яка, в свою чергу, значною мірою залежить від подальшого надання військової допомоги з боку США.

У звіті підсумовують, що зростання виробництва ОПБ Росії, ймовірно, не буде стійким у середньостроковій і довгостроковій перспективах, оскільки вона страждатиме від нестачі робочої сили, скорочення запасів озброєння і техніки та нездатності повністю компенсувати військові товари і товари подвійного призначення, які вона більше не може купувати через санкції.