"Щоб українці мали шанс, потрібна перевага 3:2 у живій силі": Повна перемога України малоймовірна, а мирна угода передбачає болісні поступки, - Time

Як пише Time, довгоочікуваний контрнаступ минулого року провалився. Президент Володимир Зеленський був змушений тихо визнати нову військову реальність. Стратегія адміністрації президента Джо Байдена полягає в підтримці України до закінчення президентських виборів у США в надії виснажити російські сили в тривалій війні, передають Патріоти України.

Зазначається, що ця стратегія здається досить розумною, але містить один надзвичайно важливий наслідок і одну потенційно катастрофічну ваду. Наслідком того, що Україна перейшла в оборону на невизначений час, навіть якщо вона це робить успішно, є те, що території, які зараз окуповані Росією, втрачені. Кремль ніколи не погодиться за столом переговорів віддати завойовані землі.

"Це не означає, що потрібно вимагати від України формальної здачі цих земель, бо це було б неможливо для жодного українського уряду. Але це означає, що, як пропонував Зеленський на початку війни щодо Криму та східного Донбасу, територіальне питання доведеться відкласти для майбутніх переговорів", – йдеться у статті.

По словам автора, водночас такі переговори можуть тривати десятиліттями без вирішення або поновлення конфлікту. Минулого року багато українців були готові прийняти втрату деяких територій як ціну миру, якщо не вдасться відвоювати їх на полі бою і якщо альтернативою будуть роки кровопролитної війни з малими шансами на успіх.

Проте прихильники повної української перемоги покладали надії від надто оптимістичних до магічних. Була ідея, викладена серед інших генералом армії США у відставці Беном Ходжесом, що Росію можна перемогти та навіть вигнати з Криму за допомогою ракетного обстрілу великої дальності.

"Це дурість. Українці досягли помітних успіхів у боротьбі з російським Чорноморським флотом, але щоб повернути Крим, їм потрібно було б мати можливість висадити масовий десант, надзвичайно складну операцію, яка значно перевищує їхні можливості з погляду кораблів і людей. Атаки на російську інфраструктуру – це лише шпильки, враховуючи розмір і ресурси Росії", – пише видання.

Більш реалістичним є припущення, що, захищаючись цього року, українці зможуть успішно контратакувати у 2025 році, якщо отримають більше західної зброї.

Російська стратегія виглядає іншою. Вони втягнули українців у тривалі битви за невеликі території, такі як Авдіївка, де вони покладалися на перевагу в артилерії та боєприпасах, щоб виснажити їх постійними бомбардуваннями.

"Щоб українці мали шанс, військова історія показує, що їм потрібна буде перевага 3:2 у живій силі та значно більше вогневої потужності. Україна користувалася цими перевагами в перший рік війни, але тепер вони належать Росії, і дуже важко зрозуміти, як Україна може їх відновити", – вказує автор.

Також ЗСУ заважає загроза дефіциту боєприпасів. Офіційні особи США повинні визнати, що навіть якщо допомога продовжуватиметься, немає реалістичних шансів на повну перемогу України цього або наступного року. Навіть якщо українці зможуть наростити свої сили, Росія може ще більше поглибити свою оборону.

"Адміністрація Байдена має сильний стимул перевірити президента Володимира Путіна на щирість чи нещирість його заяв про те, що Росія готова до мирних переговорів. Успішний мирний процес, безсумнівно, передбачав би деякі болісні поступки з боку України та Заходу. Проте біль буде більше емоційним, ніж практичним, і мирне врегулювання повинно передбачати відмову Путіна від плану, з яким він розпочав війну, перетворити всю Україну на васальну державу Росії та визнати територіальну цілісність України в межах її де-факто нинішні кордони", – пише видання.

Зазначається, якою б болісною не була б сьогодні мирна угода, вона буде набагато болючішою, якщо війна триватиме й Україна зазнає поразки.