Украина отримає ракети Storm Shadow і знищить ними Чорноморський флот РФ, - Роман Світан

Україна, ймовірно, знаходиться за декілька кроків від отримання авіації зразка НАТО від західних партнерів. У всякому разі, натяки на таку можливість стали звучати не тільки від самих західних партнерів, а й в українському Офісі президента. Крім того, Україна подала офіційну заявку до Нідерландів на поставку винищувачів F-16, передають Патріоти України.

Авіація - це єдина відсутня ланка в тріаді, необхідній для успішного захисту і подальшого контрнаступу ЗСУ, оскільки раніше Захід вже заявив про передачу Україні танків та БМП.

В інтерв'ю Главреду полковник запасу, військовий льотчик-інструктор Роман Світан розповів, коли Україна отримає авіацію і на які літаки може розраховувати, у чому літаки НАТО на голову вище за російські, як наявність західних літаків допоможе повернути Крим та Донбас та чому Україні не дають ATACMS і Tomahawk.

Керівник Офісу президента Андрій Єрмак у своєму Telegram-каналі написав, що Україні, можливо, вдалося домовитися з європейськими союзниками щодо питання поставок Києву винищувачів і далекобійних озброєнь. Раніше в інтерв'ю ви говорили, що Україна може отримати F-16 ближче до весни. Чи може тепер процес отримання прискоритися?

Справа в тому, що отримати літаки і підготувати льотчиків - це різні речі. Літак без льотчика літати не буде, як і льотчик без літака. Тому, швидше за все, саме по собі ухвалення рішення про передачу літаків буде стартом для підготовки льотного складу. Якщо він не був готовий раніше, тому що 100 мільйонів доларів минулого року було виділено, і просто так вони б не лежали на полиці. Тому цілком можливо, що велася підготовка льотного складу на тих же F-16.

Раніше весни, ми, звичайно, точно не отримаємо літаки. А ось якщо рішення про підготовку льотчиків (наприклад, на Британських Typhoon) буде ухвалене навіть завтра, то отримати літаки разом з льотним складом ми зможемо не раніше, ніж за три місяці. Льотчики першого класу, у яких по півтори-дві тисячі годин нальоту, допуски до всіх видів польотів на винищувачах, можуть встигнути перевчитися за три місяці. Але реально льотний склад вчиться від 3 до 6 місяців, залежно від класу льотчика і його нальоту.

Інформація про те, як, у якій кількості, які види літаків і якої номенклатури, від яких країн ми отримаємо літаки, ймовірно, буде закритою, бо ворог не спить. Тому інформацію якось озвучать, але вона не буде конкретною. Що стосується льотного складу, то вже є підтвердження про те, що, наприклад, Великобританія готова навчати наших пілотів.

Окремо хотіла б зупинитися на літаках. Якщо говорити про те, що теоретично нам можуть передати, то чи можемо ми розраховувати на передачу літаків більш нових модифікацій, ніж, припустимо, F-16 C/D?

Справа в тому, що F-16 C/D - це непогана модифікація літака. Він може нести на собі практично весь спектр авіаційних озброєнь: керовані бомби і ті, що вільно падають, ракети "повітря-земля", керовані і некеровані ракети "повітря-повітря". Він може використовуватися і як винищувач, і як перехоплювач, він веде повітряний бій (у нього є гармата), а також працює по землі як штурмовик і бомбардувальник. Плюс навіть у цій модифікації він дешевший за будь-який літак європейського рівня за рахунок своєї кількості. Їх було вироблено кілька тисяч штук, тому за 30 мільйонів доларів їх, в принципі, можна отримати.

Дуже важлива і кількість - нам все-таки краще отримувати літак однієї модифікації, щоб наші льотчики літали на одній модифікації, а інженери і техніки використовували один літак. Тому що в разі "збірної солянки", наприклад "Тайфун", "Рафаль", "Міраж", це буде своєрідним навантаженням для інженерно-технічного складу, для аеродромно-технічного обладнання. Але якщо F-16 на даному етапі складно передати з якихось причин, то можна почати з того ж "Тайфуну". Тому що їх теж багато вироблено, понад 600, і хоча б одну бригаду з двох ескадрилій ми могли б сформувати. Тим більше, що англійці вже готові вчити на них наших льотчиків.

Ці два літаки - оптимальний варіант. Французькі літаки, "Міраж" і "Рафаль", теж відмінні, але якщо "Рафалей" багато, то "Міраж" вже старенький. Тому найкраще F-16 або F-16 з Typhoon.

Підкажіть, будь ласка, у чому, по-вашому, причина зміни рішення? Тому що не так давно в США заявляли про те, що не планують передавати Україні F-16, як і низка інших країн. Зараз, судячи із заяв Єрмака і того, що Зеленський полетів до Європи, концепція змінилася. Для чого нам дають літаки на даному етапі?

Справа в тому, що коли були заяви про неготовність до передачі, так було на той момент. Дійсно, не було певного консенсусу з цього питання, як і не було готовності передавати нам такого роду літаки. Зараз до консенсусу підходять - видно розуміння наших потреб, розуміння використання цих літаків нашим інженерно-технічним і льотним складом. Ну і, природно, сама концепція наступального озброєння не має на увазі неучасті авіаційної складової. Все, що бере участь у наступі "на землі", є метою для авіації противника. Тому передавати важкі танки і нові БМП без прикриття їх з повітря авіацією - все одно, що затопити їх у Тихому океані. Тобто не було б сенсу їх сюди везти. Тому обов'язково потрібна тріада (танк-БМП-літак/ґвинтокрил. - Главред).

Це розуміння концепції є у військових країн-членів НАТО, в тому числі Пентагону, але до політиків це тільки доходить. Цю концепцію їм розжовують, показують. Над цим працює і українські МЗС, військово-політичне керівництво, і цей рух вже приносить свої плоди. Якщо ми вже чуємо про концептуальну згоду щодо передачі авіації, нехай навіть без розпису за модифікаціями, це вже великий плюс.

А чому, власне, з цим рішенням тягнули і не дали літаки раніше? Зараз склалася ситуація з наступом РФ, ви говорите, що літаки можуть у нас з'явитися до весни. Чому політики так тягнуть - з тієї ж причини, про яку ви раніше говорили?

Змінювалася концепція протягом року. Змінювався і підхід до нашої війни у всього світового політикуму, створювалися певні союзи. Все-таки геополітика - це не швидке ухвалення рішень, там є багато політичних рифів, через які доводиться переступати або ранитися.

Тому поки не були вирішені всі питання в геополітиці, не було і концептуального прийняття рішення. Це сталося після G-20, після чого ще близько півтора місяців наші партнери погоджували прийняття рішень щодо передачі наступального озброєння. І лише після того, як це було узгоджено, перед Новим роком ми побачили поїздку Верховного Головнокомандувача до Штатів і ставлення політикуму США. Після цього ми вже почули рух техніки. Спочатку легкої, Bradley і Marder, а потім вже на січневому Рамштайні було ухвалене рішення про передачу важкої техніки. А це вже говорить про те, що однозначно буде ухвалене рішення і щодо передачі авіації - одне тягнеться за іншим. Тому, виходячи з логіки ухвалення рішень, зрозуміло, що авіація у нас точно буде.

А для якої мети нам її дають на даному етапі? Як це змінить ситуацію на фронті?

Однозначно нам її дають для звільнення територій України до кордонів 1991 року. У будь-якого винищувача мінімальний бойовий радіус - 500 кілометрів. Тому ці машини можуть працювати до такої глибини. А це означає Донбас, Запорізька область, Крим - вся окупована територія України буде звільнятися за допомогою авіації. Сама по собі авіація, особливо рівня багатофункціональних винищувачів, це чотири в одному, тобто одна літаюча платформа може виконувати відразу чотири завдання: винищувача, перехоплювача, штурмовика і бомбардувальника. А тому, виходячи з необхідності, ці платформи будуть нести або бомби, або ракети, або будуть виконувати певні завдання протиповітряної та протиракетної оборони. Вже видно, що наші партнери однозначно вирішують питання (спільно з Україною) щодо деокупації нашої країни до кордонів 1991 року.

У Росії є чим відповісти на такі поставки західної техніки? Чи є у неї що протиставити цьому?

Однозначно, у неї є кілька сотень літаків приблизно такого ж рівня. Тому що Росія в цьому тисячолітті, на відміну від України, займалася своєю авіацією. Вони взяли базовий літак, Су-27, багатофункціональний, зробили з нього і винищувачі, і бомбардувальники Су-30, Су-34, Су-35. Але вони програють літакам НАТО такого ж роду за озброєнням - засобам виявлення, супроводу і ураження. Тобто за бортовим обладнанням на літаках і за ракетним обладнанням, яке ці літаки можуть нести. У цьому літаки НАТО на голову вище за російські, тому протиставити їм Росія навряд чи щось зможе. А систему протиповітряної оборони, яка є у РФ, ми прекрасно знаємо. І частоти, на яких вона працює, дуже добре знають ракети HARM, які шукають і знищують цю систему ППО.

Окремо хочу уточнити по далекобійним озброєнням, які нам теж збираються передавати. Не могли б ви роз'яснити, про які саме озброєння йдеться - тільки про ракети типу GLSDB до 150 кілометрів, або ж про більш далекобійні на кшталт ATACMS або Tomahawk?

Поки про ATACMS і Tomahawk мова не йшла. Принаймні в інформаційному полі-більше того, ми навіть чули жорстке "ні", особливо щодо ATACMS. Швидше за все, мова йде про GLSDB - це ракети до HIMARS з дальністю 150 кілометрів. Вони нам зараз потрібні, оскільки росіяни вже пристосувалися до ракет М31 дальністю 80 кілометрів, і тримають свої системи управління на відстані 120 кілометрів. Тому ракети до 150 кілометрів винесуть це все вже за 150-200 кілометрів.

Плюс є і хороші новини (принаймні, вони просочуються) про передачу Україні франко-англійських крилатих ракет морського і повітряного базування [Storm Shadow]. Нею можна стріляти з підводних човнів, з кораблів. Але цього у нас немає, а ось будь-який літак, який несе HARM (а у нас їх кілька, адже навіть Міг-29, Су-27 можуть нести такі ракети). Також вони можуть нести крилаті дозвукові ракети Storm Shadow дальністю від 250 до 1000 кілометрів (залежно від модифікації). У неї композитна бойова частина вагою в півтонни, тобто вона виконує завдання пробою практично будь-якого борту і підриву будь-якого об'єкта, це досить важка бойова частина. Також у неї дуже хороша інерційна система наведення, плюс на останньому етапі включається інфрачервона головка самонаведення. Причому все це робиться без участі льотчика - нам просто треба літаками цю ракету підняти в повітря, вивести в певну точку пуску і скинути. А далі ракета самостійно, виходячи з інформації, яку в неї вклали на землі, виконує політ на висотах до 50 метрів, під променями радарів будь-якого ЗРК. У цьому сенсі вона, можна сказати, невидима, особливо над морем, де її нікому побачити навіть візуально. Звичайно, вона дорога, більше мільйона доларів, але, тим не менш, свої завдання вона виконує, і, швидше за все, буде нам передана. Коли почнуть йти на дно частини чорноморської флотилії РФ, можна буде говорити якраз про роботу таких ракет. Хоча вона може працювати і по морських базах (ще чотири залишилося в Криму), по Кримському мосту - кілька таких ракет точно зроблять його непридатним. Тому що 3-4 ракети, тобто близько півтори тонни боєприпасів, повністю виведуть його з ладу. Плюс у Криму дуже багато баз і складів - наприклад, склади в Саках і Джанкої ще залишилися. Тому для неї цілей якраз вистачить.

З урахуванням того, коли ми отримаємо цю зброю, які перспективи для завершення війни - наскільки можуть скоротитися терміни її ведення?

У нас буде дві стратегічні завдання. Перша - вийти на узбережжя Азовського моря і зайти в Крим. Тобто вихід на узбережжя, перетин російського сухопутного коридору, відсікання кримсько-херсонського угруповання від постачання та його оперативне оточення, а далі, за допомогою дальніх ракет добивання в Криму. Це можна до літа або точно за літо, якщо будуть такого роду озброєння.

Питання Донбасу буде другим стратегічним завданням. Швидше за все, зачистка Донбасу буде виконуватися теж після відсікання від російської території. Для цього потрібно вийти з-під Сватового на Луганськ, від Луганська до Краснодона, на Таганрог, можливо західніше Таганрога, на Новоазовськ (щоб не заходити в Росію), відсікання по сходу Донецького кряжу і його зачистка до кінця року. Якщо така динаміка [постачання озброєнь] буде збережена такою, якою вона зараз почалася, цього року ми можемо вийти на кордони 1991 року.