"Здавалося, що настає кінець світу": Мешканка Бородянки під Києвом розповіла про страшні дні окупації

Маленьку Бородянку рашисти безжально бомбардували та обстрілювали з артилерії. Мешканці ховалися у підвалах, хто міг, намагався виїхати, але дорогою окупанти розстрілювали цивільні автомобілі. Про те, як жінці з двома дітьми вдалося вирватися зі справжнього пекла, пише "Обозреватель", передають Патріоти України.

Жителька Бородянки Ольга з чоловіком Юрієм та двома синами до війни жила у власному будинку, в якому вони тільки-но закінчили ремонт.

За словами жінки, вже з 26 лютого вони не могли виходити з льоху через постійні обстріли. По вулицях безперервно рухалися колони російських танків та бронетранспортерів.

28 лютого недалеко від їхнього будинку окупанти вбили її чоловіка, вистріливши йому прямо в груди. Чоловік лежав посеред дороги і просто стікав кров'ю. Ольга намагалася піти за ним з тачкою, щоб забрати тіло, але боялася загинути, адже у неї двоє дітей. Через деякий час побратим чоловіка, з яким вони служили в АТО, відтягнув тіло Юрія під гаражі.

Жінці не вдалося навіть попрощатися з чоловіком. Його поховав священник сам. З 1 березня російські окупанти почали нещадно бомбардувати Бородянку. Не було зв'язку, довкола горіли будинки. Від авіаударів зі стін будинку випадала цегла. Ольга з дітьми не могла вийти з льоху, стеля була зруйнована.

«Коли ми вперше вибралися з підвалу, то побачили жахливу картину — у будинках не було жодного вікна, ні у нас, ні у сусідів. Навколо кричали люди, все горіло, з неба падав дощ зі шматків скла, пластику та бетону», — описує жінка.

Вибратись з Бородянки Ользі з дітьми вдалося 3 березня. Військові з тероборони повідомили телефоном, що протягом 10 хвилин можна залишити місто. О пів на п'яту ранку жінка взяла дітей, документи і поїхала.

Але до безпечного місця їм довелося діставатися кілька днів. «Дорогою ми бачили людей, які йшли по полю з мішками. Це як кадри з жахливого фільму. Хоча ми відчували себе так, ніби вже настає кінець світу. Ми не пам'ятали, коли останній раз їли, і не розуміли, як жити і що робити далі», — згадує Ольга.

Жінка розповіла, що дорогою бачила багато автомобілів, поряд з якими лежали розстріляні та згорілі тіла людей. Разом з іншими біженцями Ольга та діти на якийсь час знайшли притулок в Іспанії. Нині родина повернулася додому. Їхній будинок російські військові грабували п'ять разів — виносили через вікно все, що хотіли. Жінка каже, що в неї та дітей єдина мрія — перемога України, а також щоб весь цей жах якнайшвидше скінчився.