"Зеленський "пливе" й втрачає владу на користь Єрмака і груп олігархічного впливу", - Арестович

Політичний і військовий оглядач Олексій Арестович в ефірі програми телеканалу "Еспресо" "Студія Захід з Антоном Борковським" розповів про російський ультиматум, формування свідомості Зеленського оточенням й операцію "м’який шанкр", передають Патріоти України.

Остання заява російського МЗС має не просто хамський і брутальний характер, вона має характер певного ультиматуму. І деякі фрази наштовхують на думку, що, можливо, були певні домовленості або, можливо, були висунуті певні умови про які зараз Росія в хамській формі нагадує теперішній українській владі.

Перше — це грубе втручання у внутрішні справи України, незалежної суверенної держави. Воно має бути розглянуте на усіх міжнародних рівнях. Я маю на увазі ПАРЄ і ООН, і відповідне звернення МЗС має бути до країн-партнерів і до широкого міжнародного загалу. Звісно, нота Росії має бути висунута. Але нічого такого не буде, мені здається, тому що не та влада у нас. Влада теперішня спробує звести все нанівець таким шляхом, начебто пожартували. Мовляв, ми знаємо, що таке Росія, не варто навіть реагувати. А дарма. Поганий шлях робити вигляд, що росіяни несповна розуму, адже наступне, що каже наша влада, що з ними треба досягати згоди. Виникає політична і соціальна шизофренія, тобто вони несповна розуму, але ми повинні досягнути з ними згоди. Так воно не працює, і саме так, на жаль, робить Зеленський і його команда. Щодо того, що відбувається з боку Росії, і вашої перестороги щодо можливих порозумінь. Думаю, що справа була так: Росія висувала певний ультиматум, а наші гаврики на чолі з Зеленським кивали і казали: “Звісно, розглянемо, подивимося і так далі”. На перемовинах з Путіним і з росіянами зустрічаються дві різні культури: КГБ і КВН. Наші теперішні можновладці за слова не відповідають. Коли вони кажуть, що, звісно, розглянемо — росіяни одразу це фіксують і питають наступного разу: "А ви розглянули? Ні? А чому ви казали, що розглянете? Ага, ну, тоді будемо карати". Найпростіше — це припинення обміну полоненими, гуманітарне питання, або ескалація. Рік минув, і Зеленський досі не зрозумів, з ким він має справу.

А можливо, він якраз зрозумів дуже добре і зараз намагається, даруйте за жаргонізм, “випетляти”. Ви сказали дуже правильну річ про формулу згоди, але ми розуміємо, що з росіянами можлива тільки одна формула згоди на їхню думку, тобто прийняття їхніх ультимативних вимог.

Вони зрозуміли три речі. Що нас не вдасться зламати силою. 2014-2015 роки це довели. У Мар’їнці у червні 2015 року, вони отримали по зубах і зрозуміли, що силовим шляхом не вийде. Друге — треба шукати якийсь інший шлях, якщо не силовий. Якщо мова не йде про окупацію половини України або усієї України, то треба зробити, щоб Україна власними руками, сама створила передумови для зняття санкцій з Російської Федерації, нормалізації її відносин із Заходом, бо вона від санкцій дійсно потерпає. Для продовження наступу на той самий Захід, Росії потрібно, щоб Захід зняв з неї санкції. Оскільки від Заходу цього добитися не можливо, потрібно зробити умови, коли Росія скаже Заходу: “подивіться, Україна ж погодилася на все, сама цього бажає, навіщо ви тримаєте санкції, вона погодилася”. Далека ціль, на 5-7 років, це - “фінляндизація” України. “Фінляндизація” - це не перетворення на Фінляндію, а це спеціальний політичний термін, ви його знаєте, але я глядачам поясню. Це передбачає впровадження країною, яка “фінляндизується” добровільної цензури на власний культурний і економічний розвиток. Фінляндія у радянській період згодилася не бути членом НАТО і ЄС, не проводити жодної антирадянської пропаганди з власної території: ні радіостанцій, ні мовлення, ні книговидавництва, нічого. Не давати притулок дисидентам і була тотально залежна від Росії. Тобто вона урізала сама собі свободу вільного політичного і культурного розвитку. Саме цього хоче від нас Росія і умови дуже прості. Вони вкладаються в ці самі пункти, які перерахував МЗС Росії у своєму зверненні. Це висувалося Януковичу, це висувалося Кучмі, це висувалося Порошенкові і це висувається Зеленському. Одне і те саме. І це передбачає створення умов для того, щоб ми стали не мостом між Росією або Азією і Європою, а дном між Азією і Європою. Дном, болотом таким, з якого будуть викачувати гастарбайтерів, людей, котрі хочуть прийняти російське громадянство або людей, котрі хочуть втекти в ЄС, а країна буде нещасна і ніколи не здійметься. Оце їм потрібно. Якщо не можливо поглинути, то принаймні зробити так, щоб ми не були силою, з якою треба рахуватися, на яку треба зважати. Боснія і Герцоговина, от десь на дні, щоб це було все. І вони послідовно до цього ведуть.

З іншого боку це створює величезний внутрішній конфлікт в Україні. Тобто, фактично, частина української влади своїми руками копає яму, куди, в певний момент, можуть скинути і президента Зеленського. Якщо він справді прийме ті чи інші пункти російського ультиматуму — це пробудить українське суспільство. І недарма туди запхали і питання мови, ми вже чуємо ті чи інші абсолютно дивні заяви щодо перегляду мовного закону, туди запхали питання Порошенка і ми бачимо цей нездоровий ажіотаж навколо Петра Олексійовича.

Росія хоче підкопати під Зеленського і вона створює умови для громадянського конфлікту, який на ідеологічному рівні дуже сильний. Вони хочуть, щоб він перейшов на вулиці або в парламент, або і туди, і туди. Тобто роздмухування конфлікту до стану некерованості держави. Тоді вони заспівають іншу свою улюблену мантру, яка звучить так: “Подивіться, європейці, шановні американці і всі решта, українці генетично нездатні до самоврядування. Що не роби, постійно закінчується безладом і вбивством людей. Віддайте нам їх. А ми 300 років з ними давали раду і зараз впораємося. Ми знаємо, як ними керувати і всім буде краще”. На Заході, насправді, дуже багато людей, які так вважають і хочуть, щоб так було. Тому вони грають майже безпрограшну війну, але питання проблеми дещо складніше. Проблема в тому, що російська пропаганда і вимоги не примітивні. Вони точно дуже б’ють в реальні больові точки, які є в суспільстві. Інша справа, що вони вклалися для того, щоб ці проблеми і точки були більш актуальні і болючіші. Вкладаються постійно, але вони дійсно б’ють. Те саме мовне питання. В країні є декілька мільйонів людей, котрі вважають мовний закон несправедливим. Ми можемо казати, що вони - “вата” і “п’ята колона”, але вони є і вони є громадянами України. Вони постійно обирають, або Зеленського, або Медведчука, або Бойка, або решту ОПЗЖ і так далі. Але вони громадяни України. Тож проросійські сили завдяки цьому присутні в українській владі, суспільстві, культурі, телемовленні і так далі. Вони проводять той самий російський дискурс руйнівний для нас, завдяки наявній ситуації. На місці Зеленського я би уважно вивчив цей список і вирішував би питання, але не тим шляхом, як пропонує Російська Федерація.

Події з вмонтуванням України в трансатлантичний скандал, йдеться, про оприлюднення плівок так званих розмов між президентами Порошенком і віце-президентом Байденом свідчать, ми, замість того, щоб розслідувати джерела і те, хто писав п’ятого президента, починаємо підігрувати Росії у цій дивній і небезпечній комбінації.

Питання ось в чому. Протокольні плани перших осіб передбачають безперервне спостереження. Навіть в туалеті за ними стежать. Інакше годі забезпечити безпеку. Тому всі розмови, усіх президентів записуються, всі без винятку. І розмови Зеленського записані всі: приватні, офіційні і так далі. Такий скандал вже мав місце. Перемовини між Трампом і Зеленським також були оприлюднені. І там він казав значно гірші речі, ніж ті, що містяться в перемовинах Порошенка з Байденом, тому що Зеленський казав про стовідсоткового власного прокурора, який все зробить і так далі. Порошенко - невинний ангел, порівняно з тим, що набалакав Зеленський, принаймні на цьому відрізку. Це - перше. По-друге — Зеленський дуже недосвідчена особа в політиці, він гарний хлопець, який бажає добра, але гарний хлопець — це дуже погана професія для країни, це катастрофою взагалі обертається зазвичай. Він не розуміє ігор, у які він грає. Він не розуміє ні основну систему понять, ні правил, за якими він грає і не встигає вчитися, тому що він не показує першу і необхідну якість політики — створити навколо себе оточення, яке здатне інформувати його належним чином, неупереджено. І він постійно залітає в цьому сенсі, він дозволяє на себе впливати групам впливу. Ми можемо їх перерахувати: український олігархат — Ахметов, Коломойський, Пінчук і решта, друге — це проросійське лобі, Портнов, частина власної партії “Слуга народу”, Єрмак, колишні “кварталівці”, бізнесмени, які “труть” суто за заробіток, політика їх не дуже цікавить. І вони формують його свідомість. Остання прес-конференція показує, що він взагалі не здатен видати власну відповідь. Коли йому особисті питання ставили, він починав плавати і переходити на особистості щодо журналістів. А люди переходять на особистості, коли не мають власної особистої позиції. Ми всі сподівалися на те, що за рік він навчиться. Але він не навчився, все стало тільки гірше. Те, що він вибрав у конфлікті Байдена-Трампа сторону Трампа – а вона співпадає з російською позицією – і цей вибір був сформований, напевно, не лише Трампом і Джуліані, який на нього впливає, наприклад, але й російським оточенням навколо Зеленського — це показує наскільки він безглуздо проводить цю політику. Він професійно непридатний до посади, яку він обіймає, за професійними якостями і як особистість. І це для країни дуже небезпечна ситуація. Банальне порівняння: ми обрали гарного хлопця з числа пасажирів, щоб покерувати літаком на якому летимо з дітьми і батьками в Туреччину на відпочинок, а він на ходу намагається навчитися, як керувати літаком і слухає тих, хто вправно керує морськими катерами і краде гроші на авіаційному паливі. Все. Це для України управлінська катастрофа. Те, що ми не відчуваємо на собі наслідків, станом на зараз, як нам кажуть, багато його прихильників, “нічєво же нє случілось пока”, це тому, що вони не знають, як працюють причинно-наслідкові зв’язки. Ці наслідки вже у жовтні цього року почнуть відчуватися кожним українцем безпосередньо на холодильнику.

Можливо, навіть і раніше. Уявіть собі таку мізансцену: сидять люди в якомусь ресторані, їдять піцу, попивають пиво і бачать, що якась зграя мужиків з кувалдами починають лупашити по якійсь стіні. І оці от люди, які їдять піцу, не розуміють, що, можливо, ця стіна несуча, і вони мляво запитують - "а що ви робите?" - "та ми тут розбираємо чи демонтуємо конструкцію". Але, як ви слушно відзначили, завжди є наслідкові речі. Якщо ви прибираєте несучу стіну, конструкція падає буквально вам на голову.

З моєї точки зору, у найбільш катастрофічний період ми входимо десь з жовтня цього року. Додадуться політичні баталії навколо місцевих виборів, які розхитають країну. А далі нас наздоженуть економічні наслідки пандемії і карантину. Потім - формування наступного бюджету. А дірка там величезна. І навіть транш МВФ не дуже це виправить, йдеться про наслідки дірок в бюджеті, які сформували уряди, які призначав Зеленський. І я думаю, що жовтень-лютий наступного року буде найбільш гарячий період, а весна-2021 взагалі має бути катастрофічною за змінами, за наслідками тієї політики, яку проводить зараз Зеленський. І Росія буде дуже в це вкладатися, і Росія буде роздмухувати усе це. А, якщо брати суто військовий аспект, який нікуди не дівається, то взагалі з жовтня починається червоний період. Червоний. Коли навіть воєнна розв’язка стає дуже вірогідною.

Загалом усі чекають на так званий, можливо, політичний "кріштал-нахт", тобто, повторення ситуації в музеї Гончара стосовно політичних еліт. Як на мене, подібна спроба зазнає поразки, але це означатиме виведення політичного конфлікту на вулиці далеко не у парламентській формі. І це лякає найбільше.

Ну, саме цього і прагне Росія. Їм потрібне зіткнення. Вуличне. Бажано криваве. І вона до цього поступово веде. Інша справа, що Зеленський не піде на це, скоріш за все, тому що він не здатний навіть забезпечити певну диктатуру. Він не здатний на такий хуторянський путінізм. Є люди, які здатні. Портнов і компанія. Афілійовані з втікачами колишнього режиму Януковича і з Росією. Аваков. Але, мені здається, що Аваков доживає останні дні в статусі міністра, згадайте фразу Дюма, "мєра єго прєступлєній уже прєвисіла тєрпєніє людєй на зємлє і Бога - на нєбє". І питання ось у чому: якщо піде Аваков, все на себе перебирає Єрмак. А Єрмак, як на мене, виглядає людиною, яка має з Кремлем спільні інтереси, скажемо так делікатно. І все питання буде - у мірі його впливу на Зеленського. Оскільки Єрмак - людина розумна, виважена, він не буде проводити політику здачі Росії демонстративно сильно. Тим більше, що Сполучені Штати впливають так само...

Тобто будуть запрошувати Гризлова і зустрічати з самоварами, не будуть просити чорносотенців марширувати на Хрещатику, так? Будуть намагатися загорнути все це діло у певні велюрові шати.

Так. Буде велюр. Операція "Велюр". Другою буде операція "М’який шанкр". Це буде як в апокаліпсисі: Зеленський буде не гарячим і не прохолодним. Він буде теплим - найгірше, що може бути. Згідно з теорією ігор, будь-який компромісний варіант гірший будь-якого крайнього. І питання у тому, що він - Зеленський - буде проводити політику "я от за все хороше, проти всього поганого", "було б гарно, щоб корупціонерів посадили, але ж я цим не керую", "було б гарно, якби Путін віддав полонених і припинив агресію - але ж як ми можемо це зробити?" і так далі. У листопаді 2020 року спливає рік з першої зустрічі Зеленського із Путіним у Нормандському форматі. Той самий рік, про який Зеленський каже, що "якщо не спрацює, я дав Путіну рік, то будемо переходити до плану В". Що це за план В - нікому невідомо. Але там вони хитро натякають, що є навіть план С. І я думаю, що у листопаді Зеленський зазнає трьох катастроф. Перша - це катастрофа на місцевих виборах. Вона йому гарантована. У "Слуги народу" немає регіональної структури і вони програють, тобто мери і місцеві ради - обласні, міські, селищні - будуть в опозиції до Зеленського. Він втратить країну на низовому рівні. Друге - політика замирення з Путіним, його благання і так далі, зазнає краху. Він зрозуміє, що з Путіним це не працює. Просто не працює. Навіть, якщо йому все віддати, це не спрацює. І третє - це буде означати важку політичну кризу у самого Зеленського. У що вона виллється? Вона виллється у відставку уряду, скоріш за все і, можливо, у дострокові парламентські вибори, скоріш за все, які будуть сплановані на весну або на літо, або на наступну осінь, але де-факто парламент стане недієздатним і недієвим. Це означає затяжну внутрішньополітичну кризу, з загостренням, з поєднанням з економічною кризою, з безглуздям типу "поставимо Саакашвілі чи може ще якогось там експата знайдемо", і Зеленський почне втрачати і ту владу, яку він має вже. Це означає лише одне: влада буде перехоплена такими людьми, як Єрмак, і іншими групами впливу вже безпосередньо, Зеленський у депресії буде підмахувати ті документи, які йому будуть просто підносити, тому що він вже “пливе”. Це видно. А "попливе" ще більше. Він не тримає удар у цьому. І в нас почнеться класична українська Чорна Рада, яка полягає у тому, що парламент і президент лаються, місцеві ради гребуть в свій бік. Загалом Україну може врятувати лише закон про опозицію...

...Ну, але замість того, таке відчуття, що в нас таки опозицію будуть запресовувати, тому що бачимо дуже нездорову активність. Історія з Порошенком - це особиста нелюбов Зеленського чи це вимога Кремля?

Я думаю, це поєднання. Зеленський має ідею фікс щодо Порошенка. Я не знаю, хто сформулював йому цю установку, що Порошенко винен у всіх його бідах, тому що рік вже Порошенко не при владі, а головним політичним дискурсом Зеленського є Порошенко. От "Порошенко - поганий". От переслідування Порошенка за те, що він надав наказ українським кораблям пройти українською протокою в українську військово-морську базу, як державну зраду кваліфікувати? І теж саме зробити з адміралом Воронченком, командувачем ВМСУ, який віддавав це наказ, це показує, що ненависть до Порошенка має маніакальний характер. Маніакально-депресивний. Тому що вони раді списати, здати політичні інтереси України, аби покарати Порошенка. Я не вірю, що така упередженість могла сформуватися у Зеленського самостійно, тому що, хто йому Порошенко був, коли він, Зеленський, вирішив стати політиком? Йому цей Порошенко був, так само як і інші всі політики, тому що при Порошенку він давав концерти, на яких сидів Порошенко, сміявся, і де він пародіював Порошенка. Тобто це йому формують. Хто формує? Проросійське лобі. І Коломойський. Дозволити так компостувати собі мізки і формувати упереджене ставлення у принципових питаннях, взагалі у політиці - це низька риса. Людська і чоловіча. Жоден чоловік, та і жодна жінка не буде навіть в побутових питаннях, не будучи жодним головнокомандувачем воюючої країни в складний період своєї історії, а просто в питаннях, чи купляти картоплю чи ні, дозволяти так на себе впливати. Він створив ситуацію, коли його свідомість сформована групами впливу, а дві-три третини цих груп - антиукраїнські. Чекати від нього впровадження якоїсь принципової самостійної політики годі. Сценарій, який на нас чекає з дуже високою вірогідністю, - це битва груп впливу довкола Зеленського. Єдине, чого ми можемо бажати, щоб в цих групах впливу, частина з них була проукраїнською, або, принаймні, не настільки антиукраїнською, як ті, що зараз мають найбільший вплив на нього. Те, що потрошки вирівнюється, - це те, що Ахметов отримав вплив на Зеленського, Коломойського в цій країні можна збалансувати лише Ахметовим. З плюсів - те, що Зеленський, дослуховується до американського посольства, хоча б однобічно - на бік Трампа, але дослуховується. Те, що їде до нас новий американський посол, який 45 років змагався, все життя поклав на змагання з Росією, з Радянським Союзом, і він – американський генерал-лейтенант. Це не попередній посол, яка за всієї поваги до неї зосереджувалася на корупції, а не на боротьбі з Росією. Цей дуже налаштований по-хорошому антиросійськи. Колишній військовий аташе Сполучених Штатів у Російській Федерації. Це мені дає певні надії, що не будуть давати запресовувати опозицію. Тобто будуть окрики з боку посольства. Є певні надії, що це все залишиться окремими ексцесами, і боротьба цих груп впливу навколо Зеленського буде виводити якийсь певний вектор, який не дасть нам провалитися і здійснитися російському сценарію. Але розраховувати на самостійність Зеленського, який щось там вирішує, займаючи “принципову особисту” чи “політичну позицію”, я не став би від слова “взагалі”.