"Жили без любви, расстались без печали": Нардепка Юлія Яцик розповіла, чому покинула партію президента

«Слуга народу» отримала чергову кадрову пробоїну. З партії пішла мажоритарна депутатка Юлія Яцик, обрана по 79 округу Запорізької області. До парламенту Яцик займалася юридичною практикою, але політичні амбіції плекала давно – намагалася пробитися до Ради в 2012 році за списком Радикальної партії Олега Ляшка. Балотуватися від «слуг народу» їй запропонував земляк, який керував тоді діджитал-кампанією Володимира Зеленського, а нині обіймає посаду віце-прем’єра Михайло Федоров.

Формальна причина розлучення зі «слугами» – неможливість суміщення перебування в партії з участю в добровольчих батальйонах та теробороні. Про цю колізію нещодавно нагадала партійцям її голова Олена Шуляк, яка розіслала відповідні циркуляри в місцеві партійні осередки. І відповідно поставила партійців перед вибором.

Але Яцик давно вже – кішка, яка гуляє сама по собі. У межах монобільшості вона, скоріше, перебувала формально. І поки ще не вирішила, чи залишатися в рядах «слуг» в парламенті. Проте виходу Яцик з фракції навряд чи хто здивується, враховуючи її бекграунд та «мажоритарний імунітет».

Яцик давно відверто ворогує з президентським ставлеником – головою Запорізької обладміністрації Олександром Старухом та його оточенням, що коштувало їй свого часу місця в партійній політраді. Вона також має натягнуті стосунки з Офісом президента, який відверто збив її кандидатуру в комісію з відбору голови ДБР. Ще у лютому цього року акурат перед початком активної фази російської агресії депутатка оголосила про своє майбутнє балотування у мери Запоріжжя, натякнувши, що зробить це незалежно від позиції партії.

У розмові з «Главкомом» вже вільна від партійних пут Яцик розповідає, які помилки робить президент та його оточення, чи залишиться вона під «парасолькою монобільшості» в парламенті та припустила, що її шляхом можуть піти й інші незадоволені члени пропрезидентської партії.

«Політраду перезавантажили ще у вересні, а партію я залишила тільки зараз»

«Жили без любви, расстались без печали». Так ви охарактеризували своє розставання зі «Слугою народу». До цього, можна сказати, все йшло, хоча формально вихід з партії був зумовлений вимогами законодавства. Ви виступали проти омріяної президентом земельної реформи, голосували проти відставки з посади генпрокурора Ірини Венедиктової, не приховували, що зняли свою кандидатуру в комісію по відбору керівництва ДБР під тиском Банкової, конфліктували з представниками президентської вертикалі у Запоріжжі… Тобто давно жили паралельним з партією життям.

Дійсно, ця фраза доволі чітко характеризує мої стосунки з цією політичною силою. На першому ж засіданні в Раді я не проголосувала за один законопроєкт, який, до речі, в подальшому Конституційний суд визнав неконституційним. Я обґрунтовувала колегам, чому цей проєкт щодо народовладдя та народного волевиявлення – помилковий та хибний. Оскільки я є фаховим юристом, то просто не могла ризикувати своєю репутацією заради партійної дисципліни. Я вичитувала законопроєкти, мала свою точку зору і тому не підтримувала земельну реформу, виступала на підтримку «Автоєвросили» за пільгове розмитнення автівок. Оскільки я – мажоритарник, не належу до фінансових груп чи груп впливу і у мене нема кінцевих бенефіціарів, то можу дозволити собі такі голосування.

Але при цьому ви досі тримаєтеся монобільшості, яка почала сипатися доволі давно. Ви з фракції будете виходити, бо все одно нічим не ризикуєте, будучи мажоритарником?

З фракції я не виходила, і коли обиралася від «Слуги народу», я не була членом партії. Стала ним тільки тоді, коли створили Запорізький обласний осередок і мені запропонували очолити політичну раду. Мені це було потрібно, тому що у нас в області є багато депутатів-списочників від «Слуги народу», які теж мають власну позицію. І аби на них не тиснули можливим застосуванням імперативного мандату, було створено цю політраду, яку очолила я, туди також увійшли Михайло Федоров (нині віце-прем’єр – міністр цифрової трансформації), голова обласного осередку Павло Мельник. Заради цього мені потрібно було увійти в партію.

Через деякий час так звані представники виконавчої влади – керівник обладміністрації Олександр Старух та його заступниця Злата Некрасова – забажали впливати на депутатів щодо голосувань за виділення якихось коштів, проєкти рішень, і перезавантажили політраду. Вони виключили Федорова і мене з її членів і обрали замість нас лояльних людей.

А що, власне, раптом відбулося, що вирішено було перетасувати політраду?

Політраду перезавантажили ще у вересні, а партію я залишила тільки зараз. Тому що від керівництва партії надійшли звернення до обласних осередків про те, що військовослужбовці чи учасники добровольчих формувань та тероборони не можуть бути учасниками партії «Слуга народу». Я підняла законодавство, і, дійсно, з’ясувала, що в ньому така вимога є. Тому щоб не порушувати закон, склала заяву про вихід з партії, бо є радником командира 110 Запорізької окремої бригади ТРО, яка сформована з хлопців з мого округу, що стоять на самому «передку» з перших днів війни. І, зрозуміло, коли на важелях було залишитись членом партії або радником командира, я обрала другий варіант.

Не знаю, коли в «Слузі народу» раптом побачили цю норму закону, але я стала членом добровольчого формування в вересні, а радником командира бригади – лише в жовтні. Я написала свою заяву про вихід з партії ще 6 жовтня, бо їх треба було подати до центрального партійного офісу до 10 жовтня. Просто сам офіс, наскільки розумію, починав приймати рішення за всіма заявами тільки зараз.

«Можна чекати підозр посадовцям, які мали відношення до розкрадання допомоги»

Так з фракції ви будете виходити? Можете до якоїсь нової групи вступити, яких зараз багато розвелося в Раді. Чи скооперуватись з іншими вигнанцями зі «слуг».

Я дуже обережно зараз ставлюся до якихось нових вступів, поки що такого бажання немає. Треба все обміркувати, але якихось дій найближчого пленарного тижня я не планую.

Після того, як ви остаточно розірвали з партією «Слугою народу», почалася зачистка вашої команди – наприклад, одразу звільнили першу заступницю голови Василівської райадміністрації Наталію Кругляк, яка є вашою сестрою.

Її звільнили за те, що вона не перебувала на території Запоріжжя, але вона дистанційно виконувала всі обов’язки з евакуації людей, складала списки, комунікувала з головами громад про транспорт, в той час як перший заступник голови обладміністрації пані Некрасова місяць проживала у Відні. Але Старух прямо сказав Кругляк: йди оформлюйся помічником до своєї сестри-депутатки, тут ти мені не потрібна. Це такі репресії, які застосовуються до моїх близьких, аби завдати шкоди мені. У нас чомусь звільняють тих, хто працює, а тих, хто виїжджає за кордон на місяць, нагороджують орденами княгині Ольги, в той час як 117 тисяч голосів набрала петиція, аби позбавити людину цього почесного звання.

Але при цьому ви визнаєте, що вас і з політради, і з партії було посунуто абсолютно законно?

Спосіб розпуску і перезавантаження політради є можливим, але ж мають бути названі якісь причини для цього, чого не було зроблено. І тільки потім я вийшла з партії, бо маю стосунок до військової служби.

Чи можна говорити про якесь запорізьке земляцтво в парламенті, яке було у донецьких, луганських, харківських, одеських...?

Про політичне Запоріжжя можна сказати, що у нас ніколи не було об’єднаного сталого депутатського колективу. А от розрізненості політичних напрямків, рухів, активістів якраз вистачає, і вони між собою не те щоб воюють, але не можуть знайти спільних точок. І це дуже негативно впливає на загальний стан області. Мені особисто було цікаво, чи це проблема нашої каденції, чи всіх часів. І виявилося, що за всі часи, на жаль, не було такого сталого об’єднання, яке б лобіювало інтереси області на рівні парламенту, Кабміну. Кожен якось сам свої містечкові інтереси відстоював.

Як, наприклад, пан Богуслаєв…

Але таких лобі та формувань, як в Харкові, Донецьку, Дніпрі, в Запоріжжі точно нема. А разом було б простіше добитися якихось преференцій, реалізації масштабних об’єктів і легше їх протягнути.

Масштабні проєкти в області є, але не такі, якими можна було б пишатися. Чим завершилася дуже неприглядна історія з розкраданням гуманітарної допомоги в Запоріжжі, в якій лунали прізвища перших осіб регіону, про яких ви вже згадували? Ви писали депутатські звернення і до голови ОДА, і до МВС, і до президента, аби розібратися з цією ганьбою. І що?

Зараз НАБУ проводить ряд судово-економічних експертиз, бо, аби повідомити людині про підозру, треба розуміти розмір конкретної завданої шкоди. Думаю, в листопаді-грудні вже будуть якісь повідомлення про підозру посадовим особам, які мали стосунок до розкрадання допомоги.

«Офіс президента знівелював статус депутата»

«Главком» щойно розмовляв з одним вашим вже колишнім однопартійцем і він каже, що незабаром також покладе партійний квиток на стіл. У «Слузі народу» зріє бунт? Неофіційно співрозмовники свідчать, що «бонуси» у вигляді «конвертів» закінчилися, більш того, депутатів монобільшості штрафувати почали за «неправильні» голосування та неявку на сесії.

Щодо «конвертів» нічого не можу сказати, бо мені нема за що платити. Що стосується бунту – можливо, бо є певне незадоволення тим, що депутатів не чують, а Офіс президента досі ставиться, до них, як до людей, які зайшли до Ради на рейтингу президента. Зокрема, й до мажоритарників, які опікуються своїми округами, багато допомагають і населенню, і військовим, їх просто у притул не бачать як суб’єктів, ставлячи на один рівень з якимись неробами. У депутатів зараз нема можливості за рахунок «соцеконому» (субвенції з бюджету на соціально-економічний розвиток) допомагати своїм округам, їх позбавили можливості впливу на якісь процеси в області, коли більшість повноважень перейшла до голів обладміністрацій або військово-цивільних адміністрацій. Статус депутата знівелювався, і не за власною ініціативою, а тому що це зробив Офіс президента, всіх урівнюючи під одну гребінку. Голосуйте, як сказали, – і все.

Давайте відверто – цей статус був знівельований, коли монобільшість тільки переступила поріг парламенту і почала працювати в «турборежимі».

Не скажіть, є депутати від «Слуги народу», які мали особистий рейтинг більший, ніж партійний. Тобто є люди суб’єктні, які користуються повагою. А замість того, щоб допомогти їм зростати, їх фактично нівелювали.

Але зараз воєнний стан, і депутати могли б притримати свої амбіції до кращих часів.

Багато депутатів не приїздить на засідання, тому що хтось у відрядженнях, десь допомагає, у когось, дійсно, є почуття спротиву, що їх не чують та не бачать, не допомагають в якихось примітивних питаннях розвитку території чи виділення коштів на якісь лікарні. Раніше правом депутата було за рахунок «соцеконому» відремонтувати школу чи лікарню, і така допомога тут і зараз була б відчутна. Зараз такої можливості немає, але проблеми ж залишилися. Не всі ж області в такій активній фазі війни, як Запорізька, Херсонська, Одеська чи Миколаївська.

Тобто, як би це не було парадоксально, війна не згуртувала провладну фракцію з Офісом президента, а навпаки?

На жаль, так. Замість того, щоб зміцнитися депутатами на територіях і показати силу провладної партії та фракції, щоб об’єдналися Кабмін, міністерства, депутати, – пішов якийсь такий розкол. Більше важелів впливу було надано головам обладміністрацій, обласним військовим адміністраціям. Можливо, якісь з цих голів реально виконують свої посадові обов’язки сумлінно. Але в нашій області, наприклад, чомусь виділяються кошти на ремонти лікарень на окупованих територіях, чи на закупівлю томографа Приморському санаторію. Уявіть собі – в окупованому Приморську купили томограф за 30 мільйонів… І навпаки – військові, які сплатили сотні мільйонів податків, ПДФО до місцевих бюджетів, не отримують навіть компенсації на придбання форми чи якихось своїх розхідних матеріалів.

Для мене взагалі це нонсенс, коли обласна влада витрачає гроші незрозуміло на що. Міськрада у нас закупила 30 з чимось бойлерів для шкіл. Для чого? Школи в нас працюють дистанційно, бо триває енергетична криза і всі знаходяться в режимі економії. Чому не придбати буржуйки? Чому не обладнати бомбосховища в Запоріжжі, де постійно прильоти та бомбардування? Ніхто не розуміє, де ці бомбосховища, в якому вони стані. Така алогічна поведінка і ставить під сумнів, чи дійсно правильно Офіс президента зробив ставку саме на вертикаль обласної місцевої влади, а не на депутатів, які відчувають потреби на територіях. Бо депутати – це виборна посада, а призначенці сьогодні є,а завтра їх немає. У них, по суті, при призначенні починається зворотній відлік.

«Арахамія, як може, скріплює фракцію, щоб вона голосувала. Інколи це вдається, інколи – ні»

Повернемось до покарань для депутатів. Штрафи чи якісь інші «батоги» від партійного керівництва та Банкової застосовуються за погану поведінку?

Скажімо так, я поводжу себе так, як вважаю за потрібне. Тиск, звісно, є, але його можна пережити.

Є ж абсолютно легальні штрафи за те, що ти пропускаєш якийсь відсоток засідань.

Я ходжу на всі засідання, навіть коли хворію. Як ти голосуєш – це вже інше питання. Я б взагалі прибрала жовту кнопку (утриматися) і залишила лише червону та зелену.

У мене зарплата – 41 тисяча, за колег не можу сказати. Може, хтось і потерпає від цих недорахувань, але це взагалі смішно, бо ще два місяці тому зарплата в нас була 20 тисяч. В мене на одні поїздки по Україні виходило значно більше, і нам нічого з цього не компенсують.

Раніше президент часто-густо спілкувався з депутатами своєї фракції і вони один одному могли щось висловити. А зараз в якому це все форматі відбувається? Чи є якісь методи впливу з Банкової на незгодних депутатів, які були за часів, коли Офісом керував Андрій Богдан?

Якихось заходів впливу або візитів на фракцію, щоб було якесь публічне покарання – нічого такого немає. Скажу по собі: раніше коли я голосувала не так, як комусь хотілося, мене викликали на килим та розповідали, яка я погана. Я відповідала, чому так, ми розходилися кожен при своїй думці і наступного разу я голосувала так само, як вважаю за потрібне. Тому не можу сказати, щоб вони сильно впливали на мене. А зараз так взагалі більш нема кому займатись цим питанням.

А раніше хто цим займався? Богдан?

Так, він. Зараз, я так розумію, голова фракції Давид Арахамія, як може, скріплює фракцію для того, щоб вона об’єднувалася та голосувала. Ще його перший заступник Андрій Мотовиловець якось намагається при голосуваннях зібрати найбільшу кількість голосів. Інколи це їм вдається, інколи – ні.

Інколи вас називають близькою до керівництва міста Дніпра – панів Корбана та Філатова…

Це взагалі абсурд і чиясь історія, яку мені наліпили. Я не знайома ні з Корбаном, ні з Філатовим. Ми ніколи не зустрічалися й навіть не пересікалися взагалі. Можливо, комусь вигідно було так обґрунтувати мою поведінку, але це маячня сивої кобили.

Чула, що Корбана позбавили права в’їзду до України, але це точно не моя історія і я не слідкую, що там відбувається. Мені достатньо скандальних подій в Запорізькій області, на які потрібно якось реагувати. Тому, це просто хтось пустив таку «мулю», аби відвести увагу від керівництва Запорізької області.

Ви ще, здається, у лютому казали, що підете в мери Запоріжжя, незалежно від рішення «слуг народу».

Так, піду.

Зараз не підете, тому що виборів під час воєнного стану поки що не буде.

Звісно, коли ці вибори будуть оголошені після нашої перемоги. Тому що нашого обраного мера Запоріжжя попросили завчасно піти (колишній мер Запоріжжя Володимир Буряк подав у відставку у вересні 2021 року – ред.), а секретар, який виконує його обов’язки, чудить, як тільки можна. Я б дуже хотіла, щоб наше місто стало не менш гарним, ніж вже згаданий Дніпро.