"Доки в окопі буде хоч один українець": Як польський парамедик допомагає нашим бійцям

«Все буде добре, братику, будеш жити» - цими слова польський парамедик заспокоював важкопораненого українського солдата. Відео цього зворушливого моменту облетіло всі соцмережі. Даміан Дуда так звуть парамедика, що живе у Варшаві, інформують Патріоти України.

“Це не була звичайна евакуація, це було змагання з часом і зі смертю. Нам його передали українські мінометники. Поранений стікав кров’ю і був без свідомості, життєві параметри постійно палали. Лежав на спині, я перевернув його на бік, щоб він міг дихати і щоб не захлинувся кров’ю. На щастя ми встигли його довезти, він вижив, але, на жаль, я не знаю його імені”, - розповідає Даміан про ту саму евакуацію із Соледара.

Даміан Дуда за фахом мистецтаознавець, викладач в університеті встиг побувати в Сирії та Іраку, а наприкінці 2014 вперше поїхав на Донбас. З початком повномасштабного вторгнення поїздки Даміана на фронт почастішали. З від кінця лютого працював на Херсонщині, за 500 метрів від ворожих позицій. Після деокупації Херсона на Бахмутському напрямку. “На Херсонщині разом з українськими військовими ми були у штурмових бригадах, тому зрозуміло, що там було небезпечно. Якщо говорити про Соледар, то там інша особливості, бої в місті, хаос, не відомо хто є де, хто на якій вулиці і це теж небезпечно”, - розповідає парамедик.

Артема - командира першого відновлення стрілецької роти 206 батальйону тероборони Даміан вивозив на Херсонщині. Боєць отримав важке поранення через вибух міни. “Ми його транспортували звичайним авто по бездоріжжю, дорогою пробили одне колесо, ми думали, що не довеземо його живим”, - пригадує Даміан.

Довезли живим, але ноги врятувати не вдалося. “Я боявся знепритомніти, бо хлопці можуть вирішити, що я вже все, до операційного столу я ще лікарям допомагав з мене знімати одяг”, - каже Артем.

Нині Тьомич уже на протезах і готується у квітні взяти участь в нью-йоркському і бостонському марафонах. Непереможні, незламні і відчайдушні - Даміан Дуда вражений українськими захисникам і розповідає про зворушливі миті на війні. “Один з поранених українських військових як почув, що ми поляки, витягнув закривавленою рукою з кишені енергетичний батончик і дав мені”, - розповідає чоловік.

Бойовий медик розвідувального взводу Марта виїджала з польськими парамедиками на завдання, каже, ані ворожі “Гради” ані міни не зупиняли польських рятівників. “Вони поїхали в Соледар, це якраз були найактивніші бої в той час, і почали вивозити поранених. Так це не їхня війна, але наскільки мені відомо в Даміана більше бойового досвіду, ніж в більшості людей з мого батальйону, тому що він в 14 і в 15 роках вже тоді приїхав допомогти українцям. Даміан каже, що ми брати, їм не байдужа доля українців”, - переконує Марта.

На український фронт польські парамедики збираються повернутися ще не раз. “Доки в окопі буде хоч один український солдата, який потребуватиме нашої допомоги, то ми буде в Україні. Ми маємо домовленість з військовим з позивним “Бобер”, що як тільки перемога, ми сідаємо на коні і їдемо до супермаркету за добрим коньяком, щоб відсвяткувати”, - сміється поляк.

Поки Даміан з однодумцями у Варшаві створює навчальний центр, де вже за кілька тижнів тренуватимуть польських та українських парамедиків та волонтерів, бо ці знання теж рятують життя.