Двічі знищений росіянами: Історія й таємничі легенди Тернопільського замку (фото)

Тернопільський замок — одна з найдавніших архітектурних пам’яток міста. Він є символом Тернополя, адже історія замку безпосередньо пов’язана з виникненням міста. До нашого часу зберігся лише замковий палац, який суттєво видозмінили після руйнувань Другої світової війни, зазначають Патріоти України.

Заснування замку та поява міста Тернопіль

Хоч офіційним днем народження Тернополя вважається 1540 рік, однак люди в цьому місці жили з давніх-давен. Тому, коли польський магнат Ян Тарновський отримав від короля Сигізмунда I грамоту на засування нового міста на річці Серет, фактично великий коронний гетьман відновив історію поселень, які тут існували до цього.

А назва міста, закономірно, походить від прізвища Тарновського, раніше Тернопіль називали Тарнополь, тобто скорочення від імені засновника і плюс грецька приставка "поль", що значить місто. Хоча серед істориків існує й інша версія, яка пов’язана з терновими полями, які тут росли, адже у грамоті короля сказано, що він надає право "графу з Тарнова" на місцевість Tarnopolie (Тарнопольє).

Хай там як, але історія сучасного Тернополя, а також його замку стартували саме з 1540 року. Будівництво оборонної фортеці тривало близько восьми років і завершилося в 1548 році. Одночасно створили став (теперішня окраса міста), збудувавши дамбу та греблю. Метою будівництва був захист південно-східних кордонів польської держави, а згодом Речі Посполитої від набігів татар та османських зазіхань.

Укріплення складалося з масивних стін, веж та глибокого рову, який наповнювався водою з річки, утворюючи природний бар’єр. У наступні сто років син засновника, Ян Кшиштоф Тарновський, а згодом і новий власник Томаш Замойський значно зміцнили та розширили замок. До речі, до XVII століття кожен мешканець міста сплачував 10 грошів на утримання замку.

Фортеця мала форму прямокутника, оточеного ровом і валом із дубовим частоколом. Західний бік захищали води ставу, а вхід до замку вів через кам’яну браму зі сходу. Головною будівлею був багатоповерховий житловий палац із підземними приміщеннями. У замку розміщувалися арсенал, в’язниця, кухня, стайні та склади. Оборону забезпечували гармати, гаківниці, мушкети й невелика залога, а на просторому подвір’ї тренували солдатів.

Спершу замок служив резиденцією родини Тарновських, а пізніше перейшов до інших польських шляхетних родин. Він був не лише фортецею, а й адміністративним центром, де вирішувалися політичні та економічні питання.

Війни та руйнування

Замок неодноразово ставав ареною воєнних дій, які призводили до руйнувань. Ще під час його будівництва, у 40-х роках XVI століття татари намагалися напасти на місто, але тоді їх вдалося зупинити. З того часу татарські набіги на Тернопільський замок стали частим явищем, тому міщани ховалися в підземеллях фортеці, пристосованій до тривалої оборони.

Найбільш серйозних руйнувань від татар замок зазнав у 1575, 1589, 1672 роках. Також сильно постраждав замок у 1649 році під час національно-визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького, тоді фортецю спалили козаки. Однак попри ці часті пошкодження, замок вдавалося швидко відновити. Свідченням цього є відвідини фортеці у 1621 році польським королем Владиславом ІV.

У XVII столітті замок мав дві вежі та підйомний міст. Нідерландець Ульрик Вердум, який подорожував цим землями, писав, що "замок мав досить великі кам’яні будівлі в італійському стилі, а вежі та стіни оточували замок з південного заходу, навіть з боку озера".

Однак найбільших руйнувань замок та місто зазнали від дії турків. У 1675 році турецький паша Ібрагім Шишман отаборився біля Тернополя, взявши місто в облогу. Тоді турки спалили замок, зруйнували укріплення, підірвали обидві вежі, яких більше не відбудовували.

Тоді впало багато замків на шляху турків, серед яких були микулинецький, бучацький замки, які розміщувалися неподалік.

Та, знову-таки, Тернопільський замок вдалося відновити, хоч і не відразу, але в кінці XVII століття цим зайнялася дружина короля Яна ІІІ Собеського Марія Казимира, яка виділила на це кошти.

Перебудова в палац

На початку XVIIІ століття у відновленому замку мешкали нащадки Яна ІІІ Собеського. Згодом Тернопіль продали у володіння магнатів Потоцьких.

Замкове життя знову змінилося вже після поділів Речі Посполитої, коли раніше могутню державу поділили на шматки між собою сусідні імперії. У підсумку Тернопіль почав належати австрійцям, а замок перейшов до графа Францішека Коритовського, який вирішив перебудувати старий замок у новий палац. На початку ХІХ століття знесли всім могутні оборонні укріплення, вежі та брами, замінивши їх звичайним муром. А з південного боку звели триповерховий Новий замок із новими в’їзними воротами.

Граф обводить свій палац звичайним муром із тесаного каменю, а вхідну браму прикрашає двома пілонами на єгипетський манір, оздобивши їх гербами — своїм і дружини. Над гербами виднілися маски левів, а пілони вінчали кам'яні кулі.

У 1843 році останній власник Тернополя Тадеуш Туркулл продав замок громаді, яка передала його австрійській армії, що облаштувала тут казарми. Та від цього життя колишнього замку не стало кращим. Адже у 1873 році відбувся вибух боєприпасів, тому палац-замок знову довелося відновлювати.

Руйнування замку-палацу внаслідок світових воєн і сучасне життя

Під час Першої світової війни, у 1917 році, російські війська під час відступу спалили Старий замок. Він був відбудований у 1931 році та став місцем для військової школи і зберігав цінні документи та бібліотеку.

А вже внаслідок Другої світової війни, у 1944 році, замок був зруйнований під час наступу радянських військ. Після війни залишки руїн Нового замку розібрали, а на його місці звели готель "Тернопіль", який і досі стоїть.

Щодо Старого замку, його змогли відновити у 1956 році. Радянська влада використовувала його як Палац спорту, там були розташовані спортивні установи та школа греко-римської боротьби. Насправді від оригінальної споруди, яку знищили радянські війська, збереглися лише нижні частини стін завтовшки до 4,5 метра. Відповідно, внаслідок багатьох перебудов теперішня споруда має значно змінений архітектурний вигляд та інтер’єр.

У 2015 році в 475-ту річницю з часу заснування міста у Тернопільському замку почали втілювати ідею зі створення Музею міста Тернополя, який діятиме в підземеллях замку. Першу підземну екскурсію тут провели у 2016 році.

Останніми роками міською владою та громадськістю висувалися різні ініціативи по реставрації Старого замку-палацу, який потребує вже ремонту. Зокрема, Дослідник Анатолій Лещишин запропонував перебудувати сходи у міст та збільшити пішу площу.

Легенди Тернопільського замку

Тернопільський замок, що стоїть на березі мальовничого ставу, не лише архітектурна пам’ятка, а й осередок численних легенд. Його давня історія надихала людей на створення оповідей про загадкові події, які тут відбувалися.

Легенда про підземні ходи

Однією з найпопулярніших легенд є історія про підземні ходи, які нібито з’єднували Тернопільський замок із сусідніми фортецями, зокрема з Микулинецьким та Збаразьким замками. Вважається, що ці ходи слугували шляхами для евакуації або транспортування зброї та продовольства під час облог. Кажуть, що ці тунелі могли сягати кількох десятків кілометрів і що в їхніх глибинах можна знайти старовинну зброю та скарби.

Фактично, у Тернополі справді є дуже розгалужена мережа підземних ходів, які й досі досліджуються археологами.

Легенда про зраду

Згідно з ще однією історією, замок одного разу впав через зраду одного з його захисників. Його підкупили вороги, і він уночі відкрив їм ворота. Однак, як тільки вороги увійшли, зрадник був викритий і страчений.

Легенда каже, що у певні ночі можна почути його крики, які нагадують про зраду, що принесла загибель замку.

Загадкова чаша

Серед місцевих жителів ходять перекази про старовинну чашу, яку нібито використовували під час урочистостей у замковій залі. Чаша мала магічні властивості: хто випивав з неї, той отримував неймовірну силу та здоров’я. Проте чашу викрали, і відтоді місце її перебування невідоме.