Італійці створили найбільший у світі паперовий літак: ICARUS встановив світовий рекорд з дальності польоту (відео)

Студентська команда розробників з Університету Пізи потрапила до Книги рекордів Гіннесса зі своїм 7-метровим паперовим літаком ICARUS з розмахом крил 20,04 м та вагою 28,49 кг, передають Патріоти України. Літак зміг подолати відстань у 59 м, перевершивши рекорд, який до цього належав іншій команді конструкторів з Брауншвейзького технологічного інституту й був встановлений у 2013 році.

Офіційна сертифікація відбулась 25 червня під час заходу We Make Future (WMF) в італійській Болоньї. Проєкт отримав підтримку від популяризатора науки та автора контенту Джакопо Д’Алесіо.

“Коли я познайомився з хлопцями з Пізи, мене підкорила, здавалося б, божевільна ідея: використати папір, клей і ту саму логіку, що й при проєктуванні крила пасажирського літака, щоб створити щось, чого раніше ніколи не існувало”, — зазначає Д’Алесіо.

Студенти керувались логікою конструювання, близькою до традиційної авіаінженерії, однак замість звичних матеріалів використовували папір. Вони використовували лонжерони, ребра жорсткості, передню та задню кромки, а також хвостову частину, призначену для забезпечення стабільності під час польоту.

Конструктори також використали ламіновані паперові листи, повторювані деталі та геометрію, яка дозволяла конструкції зберігати цілісність без необхідності збільшення ваги. Розробникам знадобився не один місяць на вивчення, моделювання, тестування та корегування конструкції, перш ніж досягти остаточного варіанту.

За словами учасників проєкту, загалом було витрачено близько 300 кг паперу та близько 60 кг клею Vinavil Pro, частково змішаного з водою. Використовувався папір щільністю 120 г/м² для більш міцних частин — та 40 г/м² для покриття.

Папір склеїли у стільникову структуру для підвищення жорсткості без додавання зайвої ваги. Метою було розмістити матеріал таким чином, щоб він витримував більше навантаження за меншого обсягу.

“20-метровий паперовий літачок може здатися марним, і в певному сенсі це так, але саме завдяки тому, що ми доводимо речі до межі інженерних можливостей заради самого виклику, і відбувається прогрес. Протягом кількох місяців ми боролися з вологістю, конструкцією, аеродинамікою, міліметрами та гравітацією. Бачити, як він летить, а потім врізається в колони в кінці ангара, доводить, що завжди варто намагатися побудувати неможливе”, — зазначає Джакопо Д’Алесіо.

Літак мав злітати з платформи заввишки до 3 м, пролітати щонайменше 15 метрів та запускатись однією людиною. Конструкція мала забезпечувати стійкість та ефективність подібно до гігантського паперового планера.

За словами розробників, ключове значення мали форма крила, площа поверхні та швидкість, дозволяючи створити необхідну підіймальну силу. Тому спочатку тестувались менші за розмірами прототипи, перш ніж остаточно зупинитись на кінцевій версії літака.