"Купую банани, а їх тепер немає кому їсти": Родина з Умані втратила двох дітей під час ракетного удару

Хтось із них мріяв стати художником, хтось - поїхати до Японії, хтось грав у футбол, а комусь було лише півтора року. 28 квітня їхнє життя забрала російська ракета, яка влучила у багатоповерхівку в Умані — тоді одночасно загинули шестеро дітей, передають Патріоти України.

П’ятирічний Михайло своїх 11-річну сестричку Софію 17-річного брата Кирила тепер бачить лише на фото. А від квартири, де колись вони разом жили та гралися, лишилися тільки білі двері.

Батько загиблих дітей Дмитро Шульга, пригадує ту ніч, коли російська ракета забрала життя його двох дітей: "Коли я відкрив двері, там було полум’я такої сили, що я ніколи не бачив. Я був на пожежах. Це було дуже страшно. І прийшло усвідомлення, що нічого немає, враховуючи кімнату, де були мої старші діти. Я почав кричати".

Ірина Писарева також ту ніч згадує з жахом: "Я теж підійшла до цих дверей, відкрила вкотре і зрозуміла, що там прірва І це полум’я... Пам’ятаю, що чоловік змушував спускатися по драбині".

Епіцентр удару, пояснив Дмитро, припав поверхом нижче, де вони жили, та надія що діти живі – не відпускала: "Десь отак сподівалися. Там була надія, там плита зависла на іншому боці. Можливо, думали, відкине. Так воно, може, легше було в той момент усвідомлювати, що хоч якась надія була".

Утім своїх дітей побачили вже наступного дня у морзі: "Сина я впізнала сама. Хоча «впізнала»… Не можливо це слово сказати. Його не можна було впізнати. Там були вуглики. Вони просто в цьому паливі горіли. Нас втішили, звісно. Нам сказали, що вони загинули моментально".

А разом із дітьми загинули і їхні мрії: "Син добре знав англійську, міг навіть спілкуватися вільно англійською. Йому легко давалися мови. Він дуже хотів поїхати до Японії, він навіть вивчав японську. Софія... Вона так усе переймала від нього, від старшого братика, вона любила ці мультфільми, їй подобалося малювати, аніме, постійно малювала, постійно танцювала з навушниками. Ще хотіла до художнього університету вступити, стати художником, завжди це казала", – пригадали батьки.

Малювати Софія полюбляла навіть на уроках, пригадала її вчителька пані Валерія: "Я часто бачила, що Софійка сидить за партою, щось там малює. Дуже часто вона розповідала про свого молодшого братика, дуже раділа, що він також буде навчатися в цій школі".

Звикнути до думки, що дітей немає, додали батьки Дмитро та Ірина, так і не змогли: "Мені здається що я прийду додому і вони там. Зустрінуть, обіймуть", – поділився Дмитро. "А ще, ідеш навіть у крамницю, там банани, береш. А ми не їмо, син старший любив банани. І ти їх зараз береш, а немає їх кому вже їсти", – додала Ірина.

Окрім Софії та Кирила, того дня ракета вбила півторарічного Івана Одайського, 15-річного Олексія Лисака, 10-річну Аліну Барченко та 8-річну Уляну Тройчук. Біля їхніх світлин тепер іграшки та спогади друзів: Михайлик пригадав подружку, яку нині бачити може лише на фото: "Дуже давно я з нею дружив, тільки коли мені було 4 роки".