"Не хочу нікого судити…": Командир розповів шокуючі подробиці загибелі бійця "Метиза"

Олександр Кохно з позивним «Метиз» загинув 28 січня 2024 року поблизу Кліщіївки на Донеччині, врятувавши трьох своїх побратимів. Лише зараз стали відомі деталі трагедії, які розповіли його командир і військові, що вижили після атаки ворожого FPV-дрона, передають Патріоти України.

Олександр народився 4 грудня 1988 року в селі Чистопіль Дніпропетровської області. Після училища працював слюсарем-сантехніком, а згодом відкрив власну справу з монтажу та обслуговування промислового обладнання. Після початку повномасштабної війни активно займався волонтерством, а в липні 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ.

Побратими згадують «Метиза» як людину, на яку завжди можна було покластися. Він відповідав за техніку, допомагав товаришам, постійно підтримував зв'язок із родиною та навіть під час служби продовжував допомагати військовим як волонтер.

"Так сталося, що за 2 км до місця на машині, на якій я їхав на евакуацію, заглух двигун. Я кинув її на узбіччі й просто побіг, бо знав маршрут. Я мчав туди, виходив на рацію, намагався з ними зв’язатися — відповіді не було. Прибіг. Максим і Віталій були біля машини, їм надавали допомогу хлопці-суміжники. А третій наш боєць… Я не хочу зараз нікого судити, мене не було в тій ситуації, але я знайшов його за кілометр від місця трагедії. Пробігти кілометр ти зміг, а допомогти хлопцям вибратися з машини — ні. Я спочатку знайшов його, потім добіг до решти хлопців, і вже евакуював їх утрьох", — розповів командир.

У січні 2024 року підрозділ виконував бойове завдання на Бахмутському напрямку. Четверо військових їхали змінити операторів дронів на позиції. За кермом був саме Олександр.

За словами побратимів, уже неподалік місця призначення «Метиз» помітив російський FPV-дрон. Він спробував різко розвернути автомобіль, щоб уникнути удару, однак безпілотник влучив у машину.

У критичну мить водій змінив положення автомобіля так, що основний удар припав саме на його бік. Завдяки цьому троє інших військових отримали шанс вижити.

Після влучання автомобіль миттєво спалахнув. Двері заклинило, а салон швидко охопив вогонь. Двом пораненим військовим вдалося вибратися через розбите вікно, однак через сильні опіки вони майже втратили зір і вже не могли допомогти своєму товаришеві. Незабаром у машині почали вибухати паливо та боєкомплект.

Командир підрозділу Андрій із позивним «Самбіст» прибув на місце трагедії вже за лічені хвилини. За його словами, саме дії «Метиза» врятували життя іншим бійцям.

Один із врятованих військових зізнався, що якби Олександр не прийняв удар на себе, загинути могли всі, хто перебував у машині.

Мати загиблого довго не могла змиритися з втратою сина й найбільше хотіла дізнатися, чи не довелося йому мучитися у вогні. Командир запевнив жінку, що, за його переконанням, Олександр загинув миттєво й не встиг відчути страждань.

Після трагедії двоє врятованих військових проходили тривале лікування. Один із них майже повністю втратив зір на правому оці, інший також отримав важкі ушкодження очей і слуху. Попри це вони переконані, що залишилися живими лише завдяки самопожертві «Метиза».

Олександра Кохна поховали 3 лютого 2024 року в рідному селі. Його родина продовжує волонтерську діяльність, якій він присвячував себе навіть під час служби на фронті.