"Незручна" правда: Чому в СРСР рідше милися і прали речі - пояснення

Деякі звички громадян СРСР у сучасної людини можуть викликати нерозуміння, здивування і навіть певну огиду. Наприклад, чи знали ви, що за часів Союзу банним вважався лише один день на тиждень? OBOZ.UA розбирався, чому в радянську епоху люди милися і прали одяг настільки рідко? І до чого тут був тотальний дефіцит, який супроводжував Країну Рад впродовж всієї її історії, передають Патріоти України.

Квартирне питання і особиста гігієна

На ранніх етапах існування СРСР звичайні громадяни не мали навіть мінімально комфортних умов для проживання. Тих, хто переїхав до міст із сільської місцевості, робітників та міську бідноту селили у бараках та комунальних квартирах – відібраних у аристократії просторих апартаментах, поділених на кімнати. Зазвичай санвузол у таких будинках був або один на поверх, або один на всю комуналку. І до нього стояла величезна черга. За тими, хто засиджувався у ванній стежили, стукали їм у двері і могли цим докоряти. Тому гігієнічні процедури обмежувались тим, що люди мили руки, вмивали обличчя та чистили зуби.

Окрім того у довоєнні роки не йшлося і про гарячу воду. Тому вдома радянські люди душ не приймали. Для цього раз на тиждень (здебільшого у вихідні) ходили до громадської лазні. Там же прали одяг.

Дефіцит товарів для гігієни

Ті, хто пам’ятають радянські засоби для особистої гігієни, досі згадують їх з огидою. Дістати косметичне мило, яке би мало приємний запах і не сушило шкіру, було практично нереально. Натомість більшість людей користувалось милом господарським. Ним мили і себе, і прали речі. При цьому навіть його старались економити, бо ніколи не вгадаєш, коли зможеш купити наступний брусок.

Господарське мило заміняло радянським людям, в тому числі, шампунь для волосся. А з лупою боролись за допомогою препарату під назвою сульсена. Він продавався в алюмінієвих тюбиках і страшенно смердів сірководнем.

Для гігієни рота використовували зубний порошок – товчену крейду, до якої подекуди додавали якісь активні інгредієнти а часом навіть ароматизатори. Такий засіб дряпав емаль і, хоча і очищував зуби, пришвидшував їх зношення.

Жіноча гігієна в СРСР взагалі вважалась табу. Тому замість тампонів та прокладок жінки майстрували гігієнічні засоби зі старого одягу чи білизни. У шмат тканини загортали вату і сподівались, що така прокладка не протече у найбільш непідходящий момент.

Щоби переконати громадян, що такий підхід до особистої гігієни – це нормально, радянська пропаганда поширювала інформацію про те, що часте миття може знижувати захисні сили організму та послаблювати імунітет. А також пропагувала використання громадських лазень.