Нові знахідки антропологів в Африці доводять, що пращури сучасної людини приручили вогонь значно давніше ніж вважалося досі

У печері Вондерверк на півдні Африки знайшли сліди вогню, занесеного туди давніми представники роду Homo від одного до двох мільйонів років тому. Хоча самостійно добувати вогонь вони ще не могли, знахідки з печери свідчать, що ці пращури людства неодноразово заносили вогонь із природних джерел і протягом деякого часу підтримували його. Це найдавніше та найобґрунтованіше свідчення використання вогню і історії людства, передають Патріоти України з посиланням на дослідження опублікуване в журналі PLOS One.

Хоча використання вогню є фундаментальною особливістю людської цивілізації, яка відрізняє людей від решти тварин, науковці досі не можуть дійти згоди щодо того, у який момент еволюції роду Homo ця особливість з’явилася. Припускають, що найдавніші родичі людини могли переносити вогонь від блискавок або лісових пожеж у свої стоянки, де використовували для обігріву чи освітлення.

Пізніші свідчення про використання вогню, датовані близько мільйоном років, можуть уже бути пов’язаними з першими спробами освоїти вогонь — підтримувати його протягом тривалого часу та використовувати для приготування їжі. А найдавніші свідчення добування вогню людьми датували аж 400 тисячами років тому й знайшли їх в Англії, імовірно, на стоянці неандертальців.

Водночас найдавніші сліди використання вогню з природних джерел часто можна сплутати з наслідками ударів блискавки чи лісових пожеж, тож міжнародна команда науковців на чолі з фахівцями Національного університету Півдня в Аргентині шукала способи однозначно підтвердити навмисне занесення вогню на стоянки давніх представників роду Homo.

Науковці досліджували печеру Вондерверк на півночі Південноафриканської Республіки, відклади з якої належать до раннього плейстоцену, тобто датуються 1,07-1,79 мільйона років тому. У цих відкладах знайшли різні предмети, що піддалися впливу вогню: кістки тварин, кам’яні знаряддя давньої ашельської культури, а також деревну золу та змінений під впливом температур ґрунт.

Кожну знахідку підтверджували за допомогою спектроскопії, яка виявляла сліди обгорання, і нового методу — аналізу люмінесцентних властивостей речовини. Як виявилося, обгорілі кістки під впливом синього світла починають яскраво світитися в червоному діапазоні спектра, тоді як кістки, що змінили свій хімічний склад після поглинання речовин з довкілля, майже не світяться.

На додачу до цього дослідники з’ясували, що обгорілі кістки з печери не належали тваринам із раціону тогочасних її мешканців, імовірно, людини прямоходячої (Homo erectus). Натомість вони походили від сов, які поїдали гризунів й інших дрібних тварин і випорожнювалися на підлогу печери, де кістки піддавалися впливу вогню, занесеного людьми прямоходячими. Тож доказів того, що ці родичі людини готували їжу на вогні, поки немає.

Попередні сліди використання вогню з цієї ж печери датували мільйоном років тому, тож нова знахідка свідчить, що практика занесення та використання вогню зберігалася протягом тисячоліть. Це також перша знахідка, для якої вдалося виключити імовірність перемішування осадових шарів, через яке новіші артефакти опинилися в глибших і давніших шарах. Таке підтвердження відрізняє знахідку від слідів з печери Сварткранс, також у ПАР, де обгорілі кістки віком до півтора мільйона років вважають вторинними відкладеннями — тобто неможливо підтвердити, що вони обгоріли саме в цей період.

Оскільки сліди в печері Вондерверк знайшли на відстані 30 метрів від виходу, то науковцям вдалося виключити можливість того, що вони є наслідком природної пожежі. Цим знахідка відрізняється від відкритої стоянки Кообі-Фора в Кенії, де сліди вогню також датують приблизно півтора мільйона років тому, але неможливо встановити джерело цього вогню. Тому знахідка з Вондерверк зараз є найдавнішим і найпереконливішим свідченням використання вогню давніми родичами людини, імовірно, людиною прямоходячою.