Нині це може здивувати! Чому у СРСР забороняли носити обручки

Сучасні подружжя можуть самі обирати будуть вони носити обручки чи ні. Це вважається приватною справою кожної окремої родини. А от, скажімо, в СРСР довгий час держава намагалась забороняти громадянам носити цю символічну прикрасу, передають Патріоти України.

Чому в Країні Рад громадянам не радили користуватись обручками, розбирався OBOZ.UA. Звісно, свою роль тут відіграла специфічна політика тоталітарної країни. Заборона діяла не весь період існування Союзу. В основному від обручок відмовлялись у 1930-ті роки. Тоді їх сприймали як "буржуазний пережиток".

"Червоні весілля"

До революції релігія справляла неабиякий вплив на життя кожної людини в Російській Імперії. Церковний шлюб довелось узяти навіть Володимиру Леніну з Надією Крупською. Проте, коли більшовики прийшли до влади, вони вирішили знищити старі весільні звичаї.

У добу НЕПу комсомольці вигадували власні альтернативи церковним весіллям — так з’явилися "червоні весілля". Замість традиційних застіль проводили стримані збори, на які навіть не запрошували батьків нареченого і нареченої. Молодь співала революційних пісень, читала уривки з книжок і, звісно, розписувалася у РАГСі. Жодної урочистості в таких церемоніях не було. Спеціального одягу для церемонії не купували, святкувань не влаштовували – все було вкрай буденно та офіційно.

Відмова від обручо

Обручки, як символ церковного шлюбу, почали викорінювати у 1920-х роках. І до кінця десятиліття вони зникли з побуту радянської людини. Їх вважали "буржуазною дріб’язковістю", а комсомольські лідери стежили, щоб члени організації не вінчалися в церкві. Позбувались цього символу навіть представники старших поколінь, які одружувались ще за царських часів. Якщо хтось не знімав прикрасу, міг за це отримати догану на роботі.

Крім ідеологічних причин, була ще одна — страх. У часи індустріалізації влада масово вилучала у громадян золото і срібло "на користь держави". Людей арештовували й садили в тісні камери, змушуючи "добровільно" віддавати прикраси — навіть натільні хрести.

Проте така "заборона" на обручки тривала недовго. Уже в другій половині 1930-х більшовики змінили ставлення до шлюбу. В державну ідеологію повернулась ідея офіційної сім’ї як основи суспільства.

Відродження весіль

Тривалий час радянська влада не мала чіткого сценарію власного весільного обряду. Під час війни шлюб реєстрували поспіхом, без святкувань. Лише у період хрущовської "відлиги" ситуація змінилася — разом із реформою РАГСів.

До 1956 року ці установи працювали у підвалах МВС, а їхні співробітники носили погони. З появою Палаців одружень церемонія стала урочистішою: молодята знову обмінювалися обручками як "символами подружньої вірності", звучала музика, лунали промови, а наречені святково вбирались – у сукні з фатою та урочисті костюми. Світське весілля в СРСР остаточно витіснило церковний обряд. І традиція ця закріпилась і діє до наших днів. Вінчання у церкві стало особистим вибором молодят.