Нині це може здивувати! Чому в СРСР забороняли Великдень і як проходило свято

Із самого початку існування СРСР комуністична влада почала боротьбу із "пережитками минулого", в тому числі з релігійними святами. Совєти швидко прибрали Великдень зі святкового календаря і не припиняли боротьбу з ним майже до самого розвалу Союзу, передають Патріоти України.

В хід йшло усе – підміна традицій, скасування вихідних, антирелігійні акції і навіть жорсткі репресивні заходи. OBOZ.UA згадує, що вигадували в Країні Рад, щоби викреслити Великдень з пам’яті людей і як суспільство натомість шукала способів зберегти улюблене свято.

Історія боротьби з релігією в СРСР

Якщо у 1920-х роках тиск ще залишався відносно м’яким: люди продовжували відзначати Великдень, хоч і скромніше, та вже у страшних 1930-х ситуація різко змінилася. Совєти масово закривали храми, священників репресували – засилали в табори і розстрілювали, а за відвідування богослужінь можна було отримати проблеми на роботі чи в навчанні. Вірян, яких вдавалось викрити, брали "на олівець". Їх публічно засуджували на партійних зборах і перешкоджали у навчанні та кар’єрі. Додатково діяла система "безперервок" – щільний робочий графік без звичних вихідних, що практично позбавляло людей можливості святкувати.

Послабити тиск довелось під час Другої світової війни. Сталінська влада відкрила частину храмів і навіть дозволила нічні богослужіння. З’ясувалось, що у великих містах на служби готові приходити тисячі людей, які нехтували небезпекою та контролем з боку силових органів.

Втім, після війни боротьба з релігією відновилася з новою силою. У 1958 році було ухвалено курс на посилення атеїстичної роботи: біля храмів чергувала міліція, молодь могли просто не впустити на служби, а вірян знову піддавали тиску. До порушників негласної заборони застосовували переважно соціальні санкції: осуд, проблеми з навчанням і роботою, обмеження кар’єрних можливостей. Тому святкування дедалі більше переходило в приватну площину – Великдень тихо відзначали вдома, у вузькому колі, вчили дітей нікому не казати про святкові застілля.

Підміна традицій

Втім, релігію не просто відбирали у людей. Держава намагалась витіснити Великдень власними альтернативами. У 1920-х це були штучні "комуністичні" обряди, які не прижилися. Пізніше молодь відволікали нічними танцями, кінопоказами або спеціально призначеними на святкові дні суботниками. У школах організовували збір макулатури чи прибирання саме на Великдень. У 1970-х з’явилися навіть побутові "замінники" святкових страв. Так у продажу з’явився "кекс весняний", що нагадував паску, а також сирні десерти, які частково відтворювали традиційну великодню їжу.

Як святкування Великодня зберігали в народі

Попри обмеження, люди знаходили способи зберігати традиції. До храмів потрапляли обхідними шляхами, приходили заздалегідь, перелазили через паркани, тощо. Через нестачу відкритих церков сформувалася незвична практика – люди масово збирались на кладовищах саме на Великдень. Формальним приводом було поминання рідних, але це також дозволяло відзначити свято менш помітно для влади.

У побуті традиції теж виживали. Люди пекли паски в консервних банках, а для фарбування яєць непомітно збирали цибулеве лушпиння – інших барвників не шукали, щоби приховати наміри. В хоча для частини молоді релігія поступово відходила на другий план, сімейне святкування зберігалося.

До середини 1980-х тиск почав слабшати, а згодом обмеження поступово зняли. Великдень доволі швидко повернувся у публічний простір, довівши, що навіть тривала заборона не змогла знищити традицію.