Нині це може здивувати! Навіщо в СРСР запровадили п’ятирічки і як це працювало

П'ятирічні плани Радянського Союзу стали символом централізованого планування, яке визначало розвиток економіки, науки, техніки, освіти та культури. Вони відігравали ключову роль у стратегії державного управління, спрямованій на масштабну індустріалізацію, колективізацію та зміцнення контролю, передають Патріоти України.

Проте за фасадом грандіозних цілей ховалися численні труднощі, включно з примусовою працею, репресіями, економічними невдачами та соціальними потрясіннями. OBOZ.UA розповідає про історію п'ятирічних планів, їхні цілі, методи виконання та наслідки для населення.

Витоки п'ятирічного планування

Автором концепції п'ятирічки в 1924 році став Олександр Цюрупа. Основна ідея полягала в тому, що нові підприємства можна збудувати за п'ять років, а отже, такий термін дозволяв чітко планувати промисловий розвиток.

Утім, на практиці будівництво заводів і фабрик часто потребувало більше часу, а через жорсткі темпи виконання та виснаження ресурсів більшість планів не досягала очікуваних показників.

Перша п'ятирічка

Перша п'ятирічка (1928–1933) стала переломним моментом в історії СРСР. Її метою була прискорена індустріалізація, зокрема розвиток металургії, енергетики та машинобудування. Проте під час її реалізації виникли численні кризи: дефіцит палива, нестача металів, проблеми з транспортом. Попри невиконання плану, було побудовано понад 1500 нових підприємств, включно з Дніпрогесом, Харківським тракторним заводом та іншими стратегічними об'єктами.

Водночас перша п'ятирічка супроводжувалася масовою колективізацією сільського господарства, що призвела до Голодомору 1932–1933 років і значного зниження рівня життя населення.

"Безбожна п'ятирічка"

Окрім економічних п'ятирічних планів, у СРСР існували й соціальні ініціативи. Однією з найрадикальніших стала так звана "безбожна п'ятирічка" (1932–1937), яка була спрямована на повне викорінення релігії та ліквідацію всіх релігійних установ у Радянському Союзі. За деякими даними, ця кампанія мала на меті, щоб до 1 травня 1937 року ім'я Бога було "забуте" на всій території країни.

Основними заходами "безбожної п'ятирічки" були:

• масове закриття та знищення церков, монастирів, синагог та мечетей;
• арешти, вислання та страти священнослужителів;

• жорстка антирелігійна пропаганда, що охоплювала пресу, освіту та громадське життя;
• викорінення релігійних традицій, заборона святкування релігійних свят.

Цю кампанію активно підтримувала організація "Спілка войовничих безвірників", створена в 1925 році. Вона займалася розповсюдженням антирелігійної літератури, організацією лекцій та пропагандистських заходів, які висміювали релігійні вірування та переконання.

До 1936 року кількість релігійних установ скоротилася в десятки разів, тисячі храмів були зруйновані або перетворені на склади, музеї атеїзму та виробничі приміщення. Проте, попри жорстку політику радянської влади, релігія не зникла. Згідно з переписом 1937 року, близько половини населення СРСР продовжували визнавати себе віруючими.

Подальші п'ятирічки

Протягом наступних десятиліть радянська економіка розвивалася за п'ятирічними планами. У післявоєнний період СРСР зміг відновити свою промисловість і вийти на рівень провідних економік світу. Однак починаючи з 1970-х років темпи економічного зростання почали спадати.

Одинадцята п'ятирічка (1981–1985) передбачала модернізацію виробництва та впровадження нових технологій, проте її завдання не було виконано. Скорочення інвестицій у соціальну сферу, нерівномірний розподіл ресурсів між містами та селами спричинили подальше зростання економічних проблем.

Дванадцята п'ятирічка (1986–1990) стала спробою поєднати планову економіку з ринковими механізмами, але провалилася через неефективність управління та надмірні витрати на державні проєкти.