Останній притулок отамана: У Відні знайшли поховання героя визвольних змагань українського народу 1918-1922 років

Німець за походженням, він всією душею прикипів до українського народу, котрому щиро служив у лавах галицької армії. Покозачений австрійський аристократ натуралізувався у справжнього отамана, зберігши на все життя приязнь до своїх побратимів

Могилу начальника штабу корпусів Української галицької армії Фердинанда Льонера відшукали у Відні, повідомляють Патріоти України з посиланням на "Історична правда".

"Вихованець львівського Пласту Тарас Піняжко, тепер – віденський архітектор, буквально за кілька годин розшукав могилу, керуючись отриманою від мене інформацією. Могила Льонера в стадії ліквідації із 1999 року (не проплачена). Поховання знаходиться на Мацлайнсдорфському лютеранському цвинтарі, що у 10-й дільниці Відня. У цій же могилі упокоєна також й дружина – Ірина Вахнянин", - на сайті повідомляє історик Юрій Юзич.

Могила Фердинанда Льонера у Відні знаходиться у стадії ліквідації

Для врятування поховання українського офіцера і його родини просять звертатись на адресу Пласту у Австрії: Ukrainischer Pfadfinderbund in Österreich PLAST, Fred Zinnemann Platz 2/1/19, 1030 Wien, Österreich Austria. Електронна пошта: plast.in.austria@gmail.com. Сторінка в Інтернеті: www.plast.or.at.

Фердинанд Льонер (1886-1956) - австрійський німець. Закінчив Академію генерального штабу у Відні, брав участь у Світовій війні на італійському фронті, дослужився до звання майору Австро-Угорської армії

Добровольцем вступив до УГА у квітні 1919 року, дуже швидко вивчив українську мову. Служив начальником штабу I-го корпусу Української галицької армії, згодом помічником начальника оперативного відділу при Начальній Команді УГА. Брав участь у поході на Київ і боях з армією Котовського під Житомиром. Був одружений з українською націоналісткою Іреною Вахнянин (1898-1978), подругою розвідниці УВО Ольги Басараб.

Зі спогадів Євгена Бородиєвича: "Він був німець, що тілом і душею віддався безкорисно праці в будуванню української державности. Він казав: "Люблю цей народ, його культуру, його національну армію, яка хоч находиться в недостатках, хоробро змагається з кожним ворогом України. Я хочу їй допомогти хоч-би прийшлося мені життям переплатити"

На початку 1920 р. начальник штабу 2-ї бригади УГА. З січня 1921 до травня 1923 р. працював у Військовій канцелярії Диктатора ЗУНР у Відні. Після закінчення визвольних змагань проживав у Австрії, брав участь у діяльності галицьких ветеранських організацій. У 1928 взяв участь у відкритті у Відні меморіальної дошки на честь Листопадового чину.

У 1930-х роках працював у Москві – військовим аташе Австрії та Німеччини. Писав спогади про українську визвольну боротьбу.

Після Другої світової війни військовий аташе Австрії у ФРН.

Осад на дні та смак "як у дитинстві": Чи були радянські соки такими натуральними, як усі кажуть

понеділок, 7 вересень 2026, 9:06

Трилітрові скляні банки з яблучним, томатним, виноградним або березовим соком для багатьох стали одним із символів радянських магазинів. Такі напої продавали в гастрономах, їдальнях і буфетах, а виробництво здійснювали у великих масштабах, передають Па...

Гон у Чорнобильському заповіднику: Феномен спільного маркування дерев хижаками та їх потенційною здобиччю

понеділок, 7 вересень 2026, 8:21

У Чорнобильському заповіднику зафіксували цікаве явище – спільне маркування дерев різними видами тварин. На одних і тих самих стовбурах свої сліди залишають ведмеді, олені та дикі кабани. Біля ялини на околицях села Луб'янка можна побачити навіть сліди...