Публікуємо поіменний список полеглих у жовтні 2019-го захисників України. Відомо про смерть у боях 9 бійців, передають Патріоти України.

Інформація про деяких неповна. Наймолодшому із загиблих у бою 22 роки, найстаршому — 41. Найгострішою була ситуація 15 жовтня, тоді Україна втратила двох бійців і п'ятеро отримали поранення, внаслідок якого один помер через 2 тижні. 3 жовтня було найбільше обстрілів - 41.

За місяць поранення та бойові травмування отримали 27 захисників України. 1, 7, 11, 13, 17-18, 20-21, 23, 26-30 жовтня обійшлося без поранених, за даними штабу операції Об'єднаних сил. Російські окупаційні війська порушували режим тиші 658 разів.

3 жовтня

Юрій ТИШИК

років: 28

родом: із села Мизове Старовижівського району Волинської області

залишилися: мати, сестра, дружина та малолітній син

Загинув від кулі снайпера окупантів під час чергування на блокпосту на Луганщині. Старший солдат, служив у 2-му батальйоні 14-ї механізованої бригади. 2016-го був у складі 93-ї окремої механізованої бригади. Другий контракт підписав улітку цьогоріч.

4 жовтня

Олег РЕМІННИЙ

років: 33

родом: із міста Шпола на Черкащині

залишилися: мати, брат і донька

Загинув під час обстрілів неподалік Мар'їнки на Донеччині. Старший солдат, служив у 1-й окремій танковій Сіверській бригаді. Контракт на військову службу підписав 13 травня 2017-го.

6 жовтня

Іван ДЕЙКУН

років: 41

родом: із міста Южноукраїнськ Миколаївської області

залишилися: мати, дружина та 16-річний син

10 жовтня

Юрій ВОЛК

років: 22

родом: із села Себине Новоодеського району Миколаївської області

залишилися: батьки та 7 сестер і братів

11 жовтня

В'ячеслав "Куля" КУБРАК

років: 33

родом: із села Миролюбівка Нововоронцовського району Херсонської області

залишилася: дружина, побралися 11 липня цьогоріч - за 3 місяці до смерті

Помер у Дніпрі в обласній клінічній лікарні ім. Мечникова. 8 жовтня він підірвався на невстановленому мінному пристрої.

Командував інженерно-саперним взводом у 36-й окремій бригаді морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського. До війни був миротворцем на Балканах, служив у Криму до анексії півострова Росією. На Донбасі воював із весни 2014-го. У червні 2015-го один із перших нагороджений недержавною нагородою - орденом Народний герой України. Тоді служив старшиною роти 2-го батальйону у 95-й десантно-штурмовій бригаді.

15 жовтня

Ярослава НІКОНЕНКО

років: 36

родом: з Миргорода Полтавської області

залишилися: мати, 13-річна донька та сестра - теж військовослужбовиця ЗСУ, на фронті від 2014-го

Загинула від кулі ворожого снайпера поблизу Мар'їнки на Донеччині. Солдатка 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу. Службу за контрактом розпочала 2018-го, доти активно займалася волонтерством. Ярослава - донька Сергія Ніконенка, добровольця батальйону "Айдар", який загинув у січні 2015-го на Луганщині від обстрілу "Градів". Поховали жінку поруч із батьком.

Юрій ГРОМОВИЧ

років: 36

родом: із Харкова

залишилися: батьки, дружина та 6-річний син

Загинув від кулі снайпера окупантів неподалік Авдіївки на Донеччині. Солдат 92-ї механізованої бригади ім. кошового отамана Івана Сірка. Військову службу за контрактом розпочав наприкінці березня цьогоріч. У 2014-15-х служив за мобілізацією

"Побратими та командування характеризують його як самовідданого та виваженого воїна. Не мав поганих звичок. Був дуже сімейною людиною. Обожнював родину", - кажуть у прес-службі бригади.

"Він був дуже чуйний. Дуже була смілива людина і прекрасний був він. Його дуже любили бойові побратими. Вважалося за повагу з ним дружити", - розповів капелан 92-ї ОМБР отець Григорій.

16 жовтня

Степан КРИЛЬ

років: 26

родом: із села Байдівка Старобільського району Луганської області

залишилися: тітка і син

22 жовтня

Віталій НОСКЕВИЧ

років: 35

родом: із Коломиї Івано-Франківської області

залишилися: батько та молодший брат

"Він був веселим, життєрадiсним та надiйним другом. Ми знались з дитинства. Усi його сприймали легко. Дуже любив дiтей. Я вiрив, що пiсля цiєї вiйни в нього буде своя сiм'я. Він про це вiн мрiяв", - сказав товариш Андрій Балацький.