"Потужно о**їла нині від Запоріжжя": Українська журналістка розповіла, що її вразило в місті

Українська журналістка Лєна Чиченіна була вражена мовними змінами в Запоріжжі - на кожному кроці під час своєї поїздки чула українську. Востаннє журналістка була в місті орієнтовно 10 років назад, тож порівняти було з чим. Своєю історією Чиченіна поділилася на сторінці в Facebook, передають Патріоти України.

Журналістка розповіла, що в Запоріжжі навчалася п'ять років: з 2003 по 2008 роки. І з того часу була лиш раз - років 10 тому на весіллі в подружки. "Зараз розповім вам, як я потужно о**їла нині від Запоріжжя і української мови. Дуже скучила. І ось, приїхала на фестиваль "Тарасов парк" на дискусію про культуру у нашому з вами теперішньому суспільстві. Коли навчалася, то принципово розмовляла тут українською. "Принципово" - бо не переходити на російську у цьому місті було викликом. Тому я була мов біла ворона. Коли я просила передати гроші водію, на мене оберталася вся маршрутка. І плакала (закреслено). Нє, просто оберталася і дивилася - "вот а фак!" Не агресивно здебільшого, але здивовано", - згадала Чиченіна.

Однак то ще були квіточки, продовжує медійниця. Її впізнавали продавчині через півтора-два роки після покупки. "На місцевому великому ринку Анголенко я якось у 2004 купувала помаранчеві шкарпетки, бо тре було у Київ їхати. Через реально два роки я купувала у неї ше шось і вона каже: «о, ето де ви у меня носки брали, по-украински разговаривали». Всі, хто приїхав з сіл - розмовлявляли українською у себе по норах або у дуже небагатьох місцях, типу окремих факультетів тощо. Публічно - лише тотальна російська. Українська дорівнювала епатажу", - каже Чиченіна.

А нині, коли вийшла з вокзалу, то у всіх на виході поліцейські перевіряють документи зі словами: "Доброго ранку", "прошу", "дякую". "Офігіла. Але, думаю, може полісменів змусили для порядку. Викликаю убер. Приїздить водій. Українськомовний. І не відповідав на мою українську, а сам почав. Порозповідав дорогою, що тут і до чого зараз. О**їла. Впродовж проспекту - купа прапорів. На будинках теж. Приїхала. Заходжу в готель. Дівчата на лобі кажуть: «Доброго ранку!». «У вас номер такий-то, на сніданок проходьте на другий поверх», - кажуть усміхнені дівчата. Покидала речі, приходжу. А мені: «Доброго ранку! Підкажіть який у вас номер?». Тут я вирішила не о**ївати більше, а заспокоїтися. Ну, не так вже й дивно. Подумаєш - кілька людей", - ділиться журналістка.

Втім, далі впродовж дня на кожному кроці чула українську. Продавці віталися українською, покупці замовляли українською. В маршрутках українська музика. На маршрутках таблички, які все життя були російською тепер українською.

"Я з переляку стояла на зупинці і тупо розглядала кожну. Магазин біля гуртожитку, де мені продавчиня колись заявила, що не розуміє, «что такое “цукар“», нині називається «Україночка». Оголошення на фестивалі перед виступом (я була на харківській постановці «Драконячі пісні» - повна зала) теж, звісно, українською. Добили мене хостес та офіціант у ресторані на вечері. Людоньки, що ж це у вас тут покоїлося таке?" - здивована Чиченіна.

Разом з тим заявляє, що не все тотально українізувалося й російську, звісно, також чути. "Але, шановні, це ж ні в які порівняння не йде із часами моєї молодости! Коли доволі русифікований Київ проти Запоріжжя мав для мене вигляд центру всіх націоналістичних проявів. А тепер не скажу, що відчуваю якусь суттєву різницю. Це шо, я тепер тут маю бути як усі? Оце ви видали", - іронічно підсумувала Чиченіна.