Правда, страшніша за будь-яку вигадку: Спогади виживших про жахи Голодомору

Батьки Сергія Плачинди Марія Федосіївна і Петро Максимович з маленьким Сергієм на руках.

У період Голодомору в 30-х роках минулого століття в невеликих селах і навіть великих містах українці стикалися не тільки з ризиком померти від голоду, але і стати жертвами людожерів. Ті, що пережили цей жах і їх рідні поділилися страшними історіями, які увійшли до книги "Пам'ять роду". Організатором проекту став Український інститут національної пам'яті.

"Жінки влаштовували чергування під його вікнами - від людожерів"

Як розповіла журналістка Галина Плачинда - дочка письменника і публіциста Сергія Плачинди (з села Масляниківка в Кіровоградській області) - її тато в "горбачовський період" одним з перших підняв тему Голоду-33 на всеукраїнський рівень.

"Став друкувати свої спогади: про те, як мого прадіда - діда мого батька - з'їли в 33-му. Писав про те, як мій дід Петро, батько мого батька, мав також іти в Єлисаветград - на впізнання тіла свого з'їденого тата... Писав про те, як лишився єдиною живою дитиною на їхньому хуторі, і жінки, котрі вже похоронили своїх дітей, влаштовували чергування під вікнами його дому - від людоїдів, бо мати мусила щодня іти в колгосп.

Писав про те, як останні живі у селі діти померли у колгоспній їдальні, наївшись звареної з молодої кропиви баланди. Мій тато чомусь не захотів її їсти….

Коли тато згадував як вони кричали - ті маленькі діти, умираючи в муках від пошматованих кропивою нутрощів, його руки тряслися, а сльози збігали по глибоких його зморшках на лиці, як перші струмки тієї страшної весни 33-го... Це не можна забути. І не можна пробачити", - йдеться в публікації.

"Не дам людоїдці синочка мого загубити"

Ось як згадував ті події сам Сергій Плачинда:

"... У квітні 1933 року в п'ятирічному віці я мав загинути мученицькою смертю. Пригадую, як дітей зібрали в селі Масляниківці... Нас було п'ятеро хлопчиків. А на вигоні - кухня, де столувалися комсомольці й комуністи. Там орудувала товста повариха Кащиха. Стіл просто неба, два хлопчики праворуч, два ліворуч, я – в торці. І вона подає нам миски із супом з кропиви. Як зараз бачу, як там плавали кропив'яні листочки. Проте я чомусь набурмосився, мабуть, вона вдарила мене. Закляк я над тією мискою і думаю: "Умру, а не буду їсти назло цій Кащисі".

Виявилося, моя уперта вдача мене врятувала. Бо ті четверо накинулись на їжу - й одразу в крик. А такі сльозини великі! Один з хлопчиків ще раз сьорбнув ложку того варива і закричав дужче. Вочевидь, від крику, і будучи знесилений голодом, я знепритомнів. Наступний "кадр", який пам'ятаю: стою, лежать ці хлопчики мертві. І тут мене якась сила піднімає вгору. Мати!!! Як вона дізналася, де я, - невідомо. Схопила мене, біжить вниз по косогору до нашої вулиці і кричить: "Не дам цій людоїдці синочка мого загубити". А мені соромно сидіти у матері на руках, бо вважаю себе дорослим. Хоча на той час вже не було перед ким соромитися: село вимерло, мертва тиша… "

"Мама ледь не потрапила під ніж "заготівельників"

Фрагменти з книги Олеся Бердника з села Кийлів під Києвом про Голодомор "Темрява вогнища не розпалює"

"...Мама оповідала, що на ринках у Києві лікарі проводили лекції, пояснюючи покупцям, чим відрізняється людське м’ясо від яловичини або свинини. І сама вона ледь-ледь не потрапила під ніж "заготівельників", обманута якоюсь меткою жіночкою, котра обіцяла їй продати пшона за невелику ціну.

Треба було зайти в якийсь темний підвал, але маму зупинив нездоланний жах, вона просила: "Винесіть пшоно сюди, тут розплатимося". Жіночка звивалася вужем, запрошувала: "Та тут кілька кроків, зайдіть!" Але мама вперлася - ані руш з місця. Тоді з глибини підвалу виглянув волохатий, похмурий здоровило і злобно сказав: "Догадлива, с*ка! Щастя твоє!". Мама кинулася стрімголов від того двору і кілька днів не могла отямитися від несусвітнього жаху...".

Джерело: РБК-Україна

Провела 26 років свого життя як домогосподарка: Чоловіка змусили компенсувати ексдружині 88 тис. євро за хатню роботу

вівторок, 19 березень 2024, 8:54

Провінційний суд міста Понтеведра, Іспанія, нещодавно постановив, що чоловік повинен виплатити своїй колишній дружині 88 025 євро як компенсацію за її роботу домогосподаркою протягом 26 років шлюбу. Про це пише Oddity Central, передають Патріоти Україн...

Українці можуть "вибити" пенсію, яку їм не видали: Юрист порадив, як треба діяти

вівторок, 19 березень 2024, 8:46

Незважаючи на періодичні підвищення пенсій, їх сума не завжди встигає за ростом інфляції, тому для багатьох людей, які вийшли на заслужений відпочинок, кожна сотня-друга гривень має важливе значення, передають Патріоти України. Що вже говорити про ситу...