"Приватний танець коштує тисячу гривень і триває дві хвилини": Колишній менеджер з Києва розповів, чому пішов у стриптизери (фото)

Журналісти поспілкувалися з виконавцем еротичних танців і розпитали його про те, як влаштований чоловічий стриптиз, що дозволено в клубах, що таке crazy-меню та чому він кинув престижну роботу заради цієї професії, передають Патріоти України.

"Я почав працювати стриптизером у 32 чи 33 роки, зараз мені 37. Але мій професійний шлях розпочався не з цього. Я виховувався в пострадянській родині вчителів. Мої батьки завжди мріяли бачити мене професором чи директором. Я закінчив Лісотехнічний технікум у Житомирській області, а потім Київський аграрний університет.

Після закінчення навчання я залишився працювати на кафедрі, батьки хотіли, щоби я став кандидатом наук, мав науковий ступінь. Я був завідувачем лабораторії. Але крім цього я був солістом народного ансамблю і захищав честь факультету танцями. Я займався народними танцями з дитинства, з п'яти років - на сцені. Одного разу після виступу до мене підійшов мій керівник і сказав: "Знаєш, без куска хліба не лишишся".

Я часто згадую його слова. В університеті я пропрацював рік і зрозумів, що, по-перше, це не моє, а по-друге, на університетську зарплату я не зможу утримувати сім'ю (на той час я вже одружився). Але я знову не прислухався до себе, а пішов за соціальними установками - потрібна хороша робота, хороша зарплата, сім'я.

Тоді я влаштувався менеджером у меблеву компанію. За чотири роки я пройшов шлях від простого продавця до заступника директора і пропрацював на цій посаді ще п'ять років. Але в останні роки відчував, що застряг на місці, і почав шукати різні напрямки діяльності.

До того ж мені дуже бракувало фізичного навантаження, яке давали танці. Я працював допізна в офісі, вдома чекала родина, і мені довелося кинути спорт. Якось я подивився на себе в дзеркало і подумав, мені це не подобається.

У той час я дізнався про пол-денс. Танець на пілоні захопив мене з першого заняття. Чоловіки-полденсери - це велика рідкість і вони дуже цінуються. Спочатку це був лише спорт, а потім я дізнався, що мій тренер з пол-денсу танцює стриптиз, і десь через пів року я теж вирішив спробувати. "Прихопи рвані джинси і якусь футболку", - сказав мені тренер.

Я хотів лише подивитися, але мене виштовхнули на сцену, точно як у фільмі "Супер-Майк" із Ченнінгом Татумом. Молоді люди приходять у стриптиз не лише, щоб заробити, але й щоби отримати увагу дівчат. Багато хто працює за копійки, просто щоби мати можливість завести знайомства, навчитися знайомитися.

Всі, хто приходять у стриптиз і поки не мають своїх номерів і костюмів, починають із "гоу-гоу" - це піджеїнг на сцені, танець для розважання гостей клубу. У Києві є лише один клуб чоловічого стриптизу. Решта клубів, як правило, замовляють стриптиз на один вечір.

Правила клубу

Чоловічий стрип-клуб - виключно для дівчат, просто чоловік зайти туди не може, він має обов'язково бути в супроводі дівчини.

Але, звісно, ніхто не забороняє дивитися чоловічий стриптиз і чоловікам. Та взагалі для стриптизера найкращий комплімент - це коли хвалить не лише дівчина, а й чоловік.

До речі, це неправда, що в стриптизі багато геїв, за всю свою історію я не зустрів жодного гея-стриптизера. Хоча нас часто про це запитують. В Україні не настільки розвинені клуби виключно чоловічого стриптизу.

В інших країнах таких клубів може бути декілька на місто і серед них є такі, де працюють із хлопцями. У нас такого немає і ніколи не було. В клубі ми працювали з десятої вечора до шостої ранку, вісім годин.

Програма, як правило, передбачає шість-сім спільних чи індивідуальних танців, гоу-гоу - ми танцюємо на сцені, зваблюємо, підморгуємо дівчатам. Потім кожен виступає зі своїм номером, танцює з дівчиною.

У серйозних клубах є відбір за зовнішністю, але, відверто кажучи, стриптиз може танцювати будь-хто. Головне, щоби в нього було уміння рухатися і харизма. Можна не вміти танцювати на пілоні, можна не мати супер розкішне тіло, але якщо немає харизми, нічого не вийде. У нас в клубі було дуже багато справжніх красунчиків, коли такий виходить на сцену - всі дівчата його хочуть, і починаються замовлення crazy-меню.

Crazy-меню

Це - приватний танець біля столика або у VIP-кімнаті. Сrazy-меню також включає послугу "звільни стриптизера", це коли дівчина орендує тебе на пів години або більше, щоби провести час в компанії стриптизера.

Саме для приватних замовлень важлива харизма, а мені це погано вдавалося спочатку. Танцював я добре, дівчата робили мені компліменти, але crazy не було. А основний заробіток - саме на ньому. Чоловічий приватний танець коштує тисячу гривень і триває дві хвилини.

За вечір таких замовлень може бути декілька. Чайові також заведені, але в різних клубах - різні способи їхньої передачі: просто гроші або картки у вигляді грошей, які стриптизери потім обмінюють на справжні.

Приватний танець може замовити для своєї дівчини й чоловік, часто він сам хоче подивитися на це. Як правило, заздалегідь обговорюємо, що можна, а що не можна, приміром, торкатися, роздягати дівчину і так далі. Якщо чоловік не іде в приват, ми поводимо себе акуратно - в міру чоловічої солідарності.

Звичайно, стриптиз провокує емоції і ці емоції можна виявляти насамперед у форматі crazy-меню. Але, буває, дівчата вип'ють і починають щось виробляти на сцені. Мені це неприємно, це псує номер. Кожен стриптизер сам вирішує, можна його торкатися чи ні. Іноді це також прописано в правилах клубу.

Стриптизер має право знімати з себе стільки одягу, скільки він вважає за потрібне. За власним бажанням, він може зробити повний стриптиз (тобто роздягнутися повністю). Це - так само танець. Особисто я, навіть коли танцюю повний стриптиз у приватній кімнаті, ніколи не показую всього, це мій кодекс.

Задача стриптизера роздягтися красиво і залишити певну інтригу, щоби захотілося ще раз на це подивитися. І це не маніпуляція. Я даю безкоштовно частину емоцій, щоб потім отримати за це винагороду. Звичайно, мені дуже приємно бачити, що жінкам подобається мій танець, але, будемо чесні, для мене це також заробіток.

Чи великий він? А скільки отримує менеджер середньої ланки у нас зараз, який сидить в офісі? Ну от, можна не сидіти в офісі і фінансово нічого не втратити.

Півтора року тому я пішов з клубу, разом з трьома колегами ми організували колектив чоловічого стриптиз-балету Dark Side. Всі - стриптизери з досідом, один із нас - професійний хореограф. Найбільше замовлень на Новий рік, Восьме березня і 14 лютого. У такі дні може бути три великих замовлення за вечір. На Новий рік - це, звичайно, стриптиз Діда Мороза і Снігуроньки.

Стриптиз дав мені можливість не лише заробляти чи здійснити свою юнацьку мрію, а й можливість перевтілюватися в різні образи, проживати різні життя. У мене є, приміром, сценічний образ байкера, я відчуваю себе в цьому танці брутальним чоловіком, у шкіряній куртці, в шкіряних штанах з цигаркою. Коли я виходжу на сцену, лунає пісня Bad to the Bone з другого "Термінатора".

Або у мене є образ ангела, це, навпаки, дуже ніжний образ. Його суть у тому, що ангел так захоплюється дівчиною, що вирішує залишитися на Землі і тоді починає працювати з дівчиною на сцені. Є образ воїна-вікінга, Агента 007, прибульця.

Мій улюблений номер - "50 відтінків сірого". Люблю цього кіногероя, і навіть мій псевдонім співзвучний його імені, але я не Містер Грей, а Містер Грейт, тобто "Вєліколєпний".

Я в класичному костюмі, запрошую на побачення дівчину, ми розмовляємо, звучать слова з кінофільму, де героїня підписує контракт. А потім ми починаємо танцювати, ніжно пристрасно обійматися. В якийсь момент я знімаю краватку, зв'язую їй руки, а там вже є трошки роботи з батогом, з ременями, зі стеком і потім імітація сексу.

Розумієте, чому це мистецтво? Щоби номер удався, потрібно поки працюєш із залом, зрозуміти, хто з глядачок готовий вийти на сцену. У мене навіть є номери під конкретних клієнтів. Я знаю, що вони будуть у залі і знаю, що вони люблять.

Номер "Містер Грей" був такий успішний, що мене запросили виступити на прем'єру другої частини "50 відтінків сірого" в київському кінотеатрі. Один з наших нових проєктів - спільна програма з жіночим шоу-балетом у відомому київському стриптиз-клубі "Пентхаус", де ми зараз виступаємо щоп'ятниці.

На мою думку, великої різниці між жіночим і чоловічим стриптизом немає, але заклади для жінок і для чоловіків працюють принципово по-різному.

Це геть інші програми, інші номери. До того ж жінок завжди супроводжує охорона, а чоловіки стриптизери можуть відмовитися від неї. Але взагалі люди, які замовляють стриптиз, розуміють, що це танець, тому зайвого собі ніхто не дозволяє.

Звичайно, коли мої батьки дізналися, чим я займаюся, був великий скандал, паніка, образи. Вони живуть у селі, і дуже переймалися тим, "а якщо хтось взнає". Але згодом я зміг донести їм, що це мистецтво, що я заробляю цим гроші, і вони прийняли це.

Моя робота також вплинула на стосунки. Я розлучився з дружиною та згодом почав нові відносини з дівчиною, яка працює в цій галузі. Чудово, коли є можливість разом проводити час на роботі, втілювати спільні творчі ідеї, а головне мати спільний світогляд.

До клубу, як правило, приходять молоді дівчата, студентки. Клієнтки, які готові подякувати за емоції, це, зазвичай, молоді жінки вже з певною фінансовою стабільністю. Це жінки, які можуть собі дозволити заплатити, приміром, за приватний танець тисячу гривень.

Так, тепер я, напевно, можу сказати, чого хоче жінка. Але насамперед я усвідомив, чого хочу я сам. Що мені потрібно в житті, на що я готовий та які в мене життєві цінності. Хоч би як дивно це не прозвучало, чоловічий колектив стриптизерів дав мені таку науку в житті, яку не дала до цього вся моя історія".