За два місяці до того, козацьке військо під керівництвом гетьмана Богдана Хмельницького розпочало наступ на західні землі. На допомогу Хмельницькому прибув загін кримських татар на чолі з ханом Іслям-Гераєм ІІІ. Козаки завдали поразки передовим частинам польської армії та оточили залишки ворожих військ у фортеці Збараж, нині Тернопільська область. На підмогу обложеним з-під Любліна вирушило 30-тисячне військо, очолюване королем Яном II Казимиром.
Богдан Хмельницький блокував фортецю. Поляки і місцеві їли гризунів і шкіряну амуніцію. Багато хто не витримував і тікав до козаків. Хмельницький пішов назустріч королю. За 80 км від Збаража козаки вийшли зі сховку й одночасно вдарили в кількох місцях.
Військо Речі Посполитої втратило 7 тис. вояків, у козаків і татар майже всі живі. Король відправив чиновника на таємні переговори до ханського візира Сефер Ґазі-аґа. Канцлер обіцяв поновити щорічну данину Криму і сплатити 400 тис. золотих за відступ з-під Зборова. Дав завдаток.
Іслам-Ґерай вимагав від Богдана Хмельницького замирення з королем. Гетьман зняв облогу Збаража й уклав з Яном Казимиром Зборівський договір. Визнав козацьке управління південно-східними територіями Речі Посполитої. Усім учасникам війни оголосили амністію. У володіння гетьмана перейшло місто Чигирин.
