Це може здивувати! Чому в СРСР забороняли більярд, бодібілдинг і брейкданс

Що об’єднує бодібілдинг, більярд і брейкданс? Вони – приклад того, що навіть танці та спорт в тоталітарному режимі можуть потрапити під заборону. Бо вони дають людині самостійність, свободу вибору, можливість розвиватися поза системою. А будь-яка самостійність для режиму – загроза, передають Патріоти України.

Танцювати, грати в більярд чи нарощувати м’язи у вільному світі вважається нормою. У СРСР це могло стати причиною репресій, цькування або принаймні суспільного осуду. Усе нове, модне, індивідуальне сприймалося як загроза колективному ідеалу. OBOZ.UA розповідає, чому Радянський Союз, попри свою декларативну підтримку фізичної культури, часом безжально забороняв спорт.

Бодибілдинг

На Заході бодибілдинг став символом нового ставлення до життя ще у 1960-х роках. Це була не просто прокачка м’язів, а філософія сили, самодисципліни, здорового харчування та позитивного мислення. Арнольд Шварценеггер, який починав саме тоді, невдовзі став іконою: його успіхи надихали мільйони.

Але в Радянському Союзі із 1973 року бодибілдинг був офіційно заборонений. Навіть слово це перестало вживатися. Замість нього з’явилися евфемізми – "атлетична гімнастика" або "культуризм". Причина у тому, що ідея будувати себе – фізично й духовно – суперечила ідеології, яка вимагала покори, одноманітності, самопожертви заради колективу. Радянська людина мала думати не про тіло, а про партію, плани по надоях і п’ятирічки.

Та інтерес жив. У підвалах і гаражах з’являлися саморобні тренажери, зроблені з деталей, "позичених" на заводах. І навіть у цих умовах ентузіасти досягали вражаючих результатів. Лише наприкінці 1980-х бодибілдинг легалізували.

Більярд

Більярд, з його повільним темпом, точністю та інтелектуальною витонченістю, видавався радянському режиму підозрілим ще з 1920-х років. Його назвали "буржуазним пережитком" і заборонили, бо він, мовляв, асоціювався з "паразитичним класом", тобто тими, хто міг дозволити собі розваги.

У 1930-х більярд дозволили, навіть популяризували в парках і клубах. Почали проводити чемпіонати. Але вже в 1947-му його знову заборонили, тепер – як "азартну гру". Радянські ідеологи вперто шукали "шкідливу суть" там, де її не було.

Ця ситуація тривала до 1989 року, коли на тлі розпаду імперії ідейні заборони почали сипатися одна за одною. І більярд знову став тим, чим і був: граціозною інтелектуальною грою, а не політичним ворогом.

Брейкданс

Сучасний танець, що виник у 1970-х у Нью-Йорку як частина хіп-хоп-культури, в СРСР сприйняли з пересторогою. Попри те, що брейкданс вимагав фізичної підготовки, самодисципліни й був абсолютно неконфліктним, його звинувачували у "впливі Заходу", "розбещеності молоді" та "модному культизмі".

Жодної офіційної заборони не було, але все, що стосувалося брейку, відверто цькували в пресі, особливо в молодіжній. Статті на кшталт "Брейк – шлях у нікуди" або "Танці, що руйнують мораль" заповнювали шпальти. Але молодь слухати не хотіла.

Під час перестройки ситуація кардинально змінилась. Скейт, магнітофон, і брейк стали новими символами молоді кінця 80-х та початку 90-х. Брейкданс сьогодні – олімпійський вид спорту (вперше включений до програми Ігор у Парижі-2024). І абсурдно згадувати, що колись за танець можна було отримати осуд від держави.