У Бучі окупанти хотіли розстріляти поранену дитину, щоб її не везли до лікарні, - волонтер

Під час окупації міста Буча на Київщині росіяни жорстоко розстрілювали мирних жителів. Вони хотіли вбити навіть поранену маленьку дівчинку, яку везли до лікарні Києва, - машину з потерпілою не пропускали через блокпост. Про це виданню "Гордон" розповів волонтер, журналіст та правозахисник із Казахстану Костянтин Гудаускас, який уже три роки живе в Україні, передають Патріоти України.

Чоловік побоювався, що постраждала дитина з осколковим пораненням голови помре прямо у нього в машині. "Я був наляканий, як ніколи: дівчинка непритомна, під киснем, я побоювався, що вона помре в мене в машині. Орки мене тримали на блокпості півтори години. Навіть не можу згадати, скільки разів вони наводили на поранену дитину зброю і говорили: "Давай ми її вб'ємо, і тобі нікуди не треба буде їхати", – сказав Костянтин.

Волонтер розповів, що він зміг переконати військових РФ пропустити машину. Для цього чоловікові довелося звертатися до віри окупантів у бога і просити їх дозволити йому врятувати дитину.

"Я їм весь час казав: "Якби це були ваші діти або ваші старі, я б за ними теж поїхав. Я виріс у Казахстані. У степу життя священне. Не можна в біді кидати людей. Я вважаю, що повинен допомагати", – говорив військовим РФ він. У результаті саме ці слова і мали ефект на солдатів країни-агресора.

Костянтин Гудаускас зазначив, що при спілкуванні з окупантами йому щастило далеко не завжди, не щоразу вдавалося з ними домовитись. Його машину зупиняли, самого чоловіка обшукували, бувало, навіть стріляли над головою чи під ноги. Росіяни вважали, що він може працювати на СБУ чи ЗСУ.

"Намагався в екстремальних ситуаціях викрутитися. Але були й дуже небезпечні моменти. Одного разу вони пустили чергу над машиною з бойової машини десанту (БМД). Я стояв біля паркану. Ішла колона, попереду БМД, а за ними три КамАЗи з трупами. Росіяни були дуже злі. Тоді мені сильно дісталося, мене били ногами по спині, по нирках, по голові. Я розумів, що українці їх луплять як слід, а вони зганяють злість. Зараз я до цього ставлюся з гумором, але тоді було зовсім не до сміху", – додав волонтер.