Вперше за багато років у Києві виставляють оригінал найбільшого скарбу української археології - золотої пекторалі

«На руці знатної скіф’янки було 11 золотих перснів»

— На пекторалі 48 фігурок людей і тварин, кожна з яких відлита окремо, а потім закріплена на чотирьох золотих дугах, — продовжує Любов Клочко. — Сценки, що показані на верхньому фризі пекторалі, відбуваються весною, коли скіфи святкували прихід Нового року. Тут показані сцени повсякденного життя: двоє людей розтягують руно, чоловік доїть вівцю, біля дорослих коней, корів, кіз їх новонароджений приплід. Середній фриз — світ рослин. А нижній — потойбічний світ смерті, де, як ви бачите, міфологічні птахи грифони нападають на тварин.

Існує міф про те, що Борис Мозолевський віз пектораль в Київ сам, ховаючи під куфайкою. Насправді доставка унікальної знахідки була добре організована: в спеціальному футлярі під охороною чотирьох міліціонерів в окремому купе в поїзді.

Слід сказати, що розкопки Товстої Могили почалися в 1971 році завдяки тому, що в місті Орджонікідзе (нині Кам’янське), яке знаходиться недалеко від цього кургану, почали облаштовували парк. Чорнозем для нього вирішили взяти з Товстої Могили. Тому були терміново організовані її археологічні дослідження. Директор сусіднього родовища з видобутку марганцевої руди Сергій Середа, вражений розповідями Мозолевського про скарби, що можна відшукати в кургані, виділив трактори, бо треба було виконати чималий обсяг земляних робіт.

— В дромосі — невеличкому коридорчику перед поховальною камерою скіфа в центрі кургану (Мозолевський вважав, що той був царем). Але спочатку експедиція натрапила в Товстій Могилі на інше поховання — жінки та дитини, що знаходилося в боковій частині кургану. Воно виявилося не пограбованим (це велика вдача для дослідників). На жінці було багате вбрання, обшите золотими бляшками. На руках — 11 перснів, також з золота. Під час поховального обряду її тіло було в напівлежачому положенні, спиралося на подушки. В ногах їй поклали якусь траву. В потойбічний світ жінку супроводжували конюх, виночерпій та маленька дівчинка, яку, певно, принесли в жертву богам. Біля поховальної камери жінки скіфи поставили віз, який прикрашали срібні навершя з зображеннями оленів, грифонів — символів сонця й родючості. Тому ми припускаємо, що це був не просто віз, а пересувний храм (його залишки ми демонструємо на цій виставці). Певно, небіжчиця за життя була жрицею, а також дружиною знатного скіфа (можливо, царя), що був похований в центрі кургану.

«В тризні взяли участь приблизно 3 тисячі скіфів»

— В експозиції представлена кінська збруя. Її також знайшли в Товстій Могилі?

— Так, поруч з жіночим похованням лежали восьмеро коней, — відповідає Любов Клочко. — Збруя одних коней прикрашена бронзовими накладками, інших — срібними й навіть золотими. На одній з накладок — зображення змієногої богині. Вона, за легендою, є матір’ю першого царя скіфів. Згідно з цією легендою, богиня жила в печерах. Вона вкрала коней у могутнього персонажа грецької міфології Геракла й сховала у своїй печері. Геракл знайшов їх там, і богиня стала його дружиною. В них народилися троє синів. Коли Геракл мав пуститися в мандри, він залишив свій лук і сказав: «Хто з синів зможе натягнути сухожилля на цьому луку, той стане царем». Зумів молодший син, на ім'я Скіф. Тому, до речі, у скіфів була традиція передавати владу молодшому сину.

— На жаль, ні. Але грабіжники знайшли в чоловічому похованні не все. В дромосі, окрім пекторалі, вони не помітили меча з золотими накладками, нагайки, руків’я якої оздоблено золотом. А в самій могилі — золотий перстень у вигляді спіралі з багатьма витками (образ змійки, яка обвилася навколо пальця).

Виставка триватиме до 30 жовтня.