Засуджений в Україні за тероризм громадянин Росії Олексій Сєдіков визнав, що військових його країни відправляють для участі у війні на Донбасі цілком офіційно під виглядом відрядження. Кожен окупант, за його словами, дає на це свою згоду. Про це засуджений терорист розповів в інтерв'ю "Новій газеті", повідомляють Патріоти України.
Згадуючи про те, як він потрапив на українську територію, Сєдіков відзначив, що приводом для цього нібито послужила загибель далеких родичів у Донецьку влітку 2014 року. Після цього він "просто взяв і поїхав" в чужу йому країну.
Журналіст уточнила у нього, як саме він добирався до України, проте Сєдіков ухильно відповів на це питання.
"Блін. Я от не можу зараз вам сказати про ті речі, про які ви запитуєте. Ну ось дивіться, в Чечню держава посилала всіх підряд, а тут все по-іншому. Я особисто свою згоду сам дав, як у відрядження, розумієте? Своєму керівництву", — сказав терорист.
Сєдіков додав, що був старшим лейтенантом і працював у воєнізованому підрозділі, який займався безпекою високопосадовців.
"Взяв лист відрядження, паспорт, оскільки я покидав місце дислокації, і поїхав. Через Ростов. Через якийсь там курган, перед тим як перетинати кордон. Українських прикордонників там вже не було. Був кордон "ЛНР". І там теж такий самий пропуск", — згадує окупант.
На уточнювальні запитання журналістки він обурився, що вони є занадто незручними для нього, однак все ж розкрив деякі деталі того, як Кремль здійснює перекидання своїх військ на Донбас.
"Військовий підрозділ (знайшов. — Ред.), Другий армійський корпус, сформований у Дебальцевому. І розподілили нас на території розбитої колонії, просто в зоні, там уже нікого не було", — розповів Сєдіков, додавши, що проти українців він встиг повоювати менше півроку, до липня 2016 року.
Більшість людей п'ють воду лише тоді, коли відчувають сильну спрагу. Проте спрага — це вже запізнілий сигнал організму про втрату понад 1–2% рідини, передають Патріоти України. При дефіциті води кров стає густішою, що збільшує навантаження на серце та ...
Зараз важко уявити, як усього кілька десятиліть тому побут мільйонів людей був схожим як дві краплі води. У часи СРСР вибір речей визначався не персональним смаком, зручністю чи індивідуальністю, а тим, що вдалося "дістати" або вистояти в черзі, переда...
