Зникла цивілізація мала дивовижні знання математики та астрономії: Науковці знайшли ключ до календаря сонячних затемнень майя

Вчені пояснили, як майя прогнозували астрономічні явища протягм століть. В рамках дослідження вдалося з'ясувати, що таблиці затемнень у Дрезденському кодексі майя базувалися на місячних циклах та коригувалися з часом для збереження точності, передають Патріоти України.

Результати досліджень оприлюднили в журналі Science Advances. Науковці встановили, що таблиця затемнень у Дрезденському кодексі була створена не як окрема система прогнозування, а як результат перерахунку старих циклів місяця. Математичний аналіз показав, що майя підтримували точність цих розрахунків завдяки періодичним коригуванням.

У дослідженні, проведеному Джоном Джастесоном та Джастіном Лоурі, фахівці проаналізували сторінки 51 і 58 Дрезденського кодексу, де зафіксовані таблиці сонячних і більшості місячних затемнень, датовані періодом від VIII до XVIII століття. Порівнюючи їх із подібним розділом Мадридського кодексу, який переважно стосується аграрних циклів, науковці зосередили увагу на принципі створення цих записів і ролі "daykeepers" (хранителів днів) – людей, які вели спостереження та обряди, пов’язані із затемненнями.

Команда змоделювала спосіб передбачення затемнень, використаний у кодексі. Для цього його зіставивили з історичними даними NASA. У дослідження включили 145 сонячних затемнень, які спостерігалися на території майя між 350 та 1150 роками н.е. Результат показав, що таблиця затемнень виникла як наслідок ширшого циклу з 405 місячних місяців, що дорівнює 11 960 дням і точно відповідає 46 циклам календаря Тцолкін.

Завдяки такій узгодженості жерці могли точно визначати дати молодика й повного місяця та оцінювати ймовірність сонячного затемнення. При цьому майя враховували накопичення похибки й періодично коригували таблицю, не переробляючи її повністю, а використовуючи накладені блоки даних із можливістю оновлення на 358-му або 223-му молодику.

Дослідження спростувало попереднє припущення, що таблицю переписували після кожного циклу, адже такий підхід призвів би до пропусків затемнень. Внутрішні коригування дозволяли уникнути цієї проблеми й підтримувати стабільну точність протягом століть. Лоурі зазначив, що така система демонструє науковий підхід, інтегрований у релігійну традицію, адже жерці майя регулярно фіксували затемнення протягом тисячоліття, попри політичні чи соціальні потрясіння.