Дивовижний танок: Українські полярники з'ясували, навіщо кити колективно закручують спіралі в океані

Відтак один з китів подає звуковий сигнал годування, після чого всі інші одночасно пливуть вгору, через центр спіралі, відкривши рот.

У цей момент тварини набирають у рот все на своєму шляху завдяки великим горловим складкам. Вони розправляються і дозволяють набрати великий об’єм води, яку кити потім виштовхують через пластини вуса, а здобич споживають. Горбані також допомагають собі довгими грудними плавцями, спрямовуючи ними “поживу” до рота.

Цікаво, що попри великий рот проковтнути кити можуть обмежену кількість їжі, оскільки мають вузьку глотку. Максимально вона розтягується лише до розміру кавуна.

Про це йдеться на офіційній сторінці Національного антарктичного наукового центру у Facebook.

Вперше бульбашкове полювання китів було задокументовано 1929 року. Воно дозволяє за короткий час поживитися якомога більшій кількості тварин.

Але примітно, що такий спосіб добування їжі не є вродженим. Ці навички передаються від одних особин іншим, передусім від матері до дитинча. Не усім популяціям горбатих китів властива така поведінка.

В Антарктиці досить часто можна спостерігати бульбашкові сітки, адже горбані загалом припливають в тутешні холодні води, щоб наїстися та накопичити жир. У сезон живлення вони можуть полювати понад 20 годин на добу.

До китових спіралей в океані нерідко злітаються птахи. Наприклад, тут можна побачити домініканських мартинів, які й собі намагаються вихопити здобич після полювання горбанів.