"Близький Схід увійшов в період нескінченної війни. Участь у ній загрожує незліченними бідами державам, які приєднаються", - Портніков

"Близький Схід увійшов в період нескінченної війни. І участь у цій війні загрожує незліченними бідами державам, які спробують навести в регіоні свій порядок і зберегти владу своїх союзників", - пише оглядач Віталій Портніков у статті для espreso.tv, передають Патріоти України.

Ранок почався з чергових повідомлень про сутички в Алеппо. Місто, яке ЗМІ вже називають "сирійським Сталінградом", знову стало ареною зіткнень між повстанцями і урядовою армією. Звичайно, зараз, за підтримки російських і іранських військових, режим Башара Асада має всі можливості придушити ці останні осередки опору повстанців і встановити повний контроль над північною столицею Сирії. Але чи означає це, що буде завершена кровопролитна війна на Близькому Сході?

Ні, не означає. Це означає, що війна продовжиться і потребуватиме постійного втручання і участі зацікавлених сторін. Більш того, війна в Сирії не завершиться навіть після повалення режиму Башара Асада - як про те свідчить досвід лівійської державності після повалення режиму Муамара Каддафі.

Щоб довести американцям: тепер вирішувати, хто хороший хлопець на Близькому Сході, а хто поганий, можна тільки разом з Путіним. Тим більше, що і самі американці повинні бути в цьому зацікавлені. Адже у них і росіян спільний ворог - тероризм. "Ісламська держава" дійсно є реальною небезпекою.

Але така картина світу існує тільки у фантазіях Путіна. Не тільки президент Росії, але навіть президент Сполучених Штатів не здатні перешкодити історичному процесу. Годинники історії відміряли свій час світським диктатурам на Близькому Сході. І цей час минув.

Ще недавно ці світські диктатури панували всюди і конкурували з монархіями Перської затоки. Після "арабської весни" від режимів, дивно схожих один на одного, залишилися лише спогади. Єгипетські генерали, які повернулися до влади на тлі гострого конфлікту між ісламістами і світським суспільством, можуть виявитися лише перехідною владою перед новою дестабілізацією - або демократизацією - величезної країни.

Туніс робить перші несміливі кроки на шляху до справжньої демократії. Лівія зникла як держава. Ірак перетворився на федерацію, яка веде важку боротьбу за своє виживання. Сирія стала ареною кровопролитної громадянської війни.

Але ж зовсім нещодавно кожною з цих країн керував диктатор з фактично необмеженими повноваженнями - Мубарак, Бен Алі, Каддафі, Саддам Хусейн, Асад ... Невже всіх скинули американці? І своїх союзників також?

Ні, це історія. Диктатура, яка збагачувала одних і перетворювала на маргіналів інших, перетворила на люмпенізоване, роз'єднане суспільство весь Близький Схід. Світські диктатури впали першими тому, що контролювали суспільство і ресурси, але позбулися контролю над інформаційними джерелами.

Монархії все ще існують тому, що є набагато багатшими і набагато більш закритими і традиційними. Але те, що "арабська весна" прийшла в Бахрейн - і королівський режим зберігся тут лише завдяки підтримці Саудівської Аравії, те, що в самій цій державі були шиїтські виступи, говорить про те, що і монархії не вічні. Близький Схід увійшов в період нескінченної війни. І участь у цій війні загрожує незліченними бідами державам, які спробують навести в регіоні свій порядок і зберегти владу своїх союзників.