Чому Тимошенко вирішила рятувати "Інтер", розповідаючи про "терор" та "об'єктивну позицію" телеканалу, - ЗМІ

"Коли лідер "Батьківщини" розповідає про спроби "знищення" лояльного Кремлю телеканалу, вона чудово знає, що йому нічого не загрожує. Було б наївним стверджувати, що ніхто не тисне на власників та менеджмент телеканалу "Інтер". Один із найбільших ефірних каналів країни - завжди ласий шматок для будь-якого політика", - написав Олександр Голубів у статті для espreso.tv, передають Патріоти України.

Кожен із них завжди змушений дбати, або хоча б брати до уваги те, в якому світлі він представлений у новинах та ток-шоу каналів національного рівня. Тому впевнено говорити, що нікого у владі не цікавить можливість перехопити контроль, або хоча б впливати на інформаційну політику телеканалу, як мінімум, немає достатніх підстав.

Як немає достатніх підстав вірити Тимошенко, яка розповідає про "терор" та "об'єктивну позицію" телеканалу, що належить газовому королю часів Януковича Дмитру Фірташу та колишньому голові адміністрації президента-втікача Сергію Льовочкіну.

Льовочкін зараз очолює лояльний до Кремля "Опозиційний блок", що відповідним чином відображається і на редакційній політиці телеканалу, який не соромиться тримати лінію, вигідну не лише для екс-регіоналів, але й для їхніх московських кураторів.

Тепер, завдяки оприлюдненим листам колишньої редакторки "Інтера" Марини Столярової, це перестало бути таємницею Полішинеля і перетворилося на очевидний факт, закривати очі на який непристойно, -канал підтримує терористичну по своїй суті політику Кремля, нехай навіть не так відверто, як це робить російська пропаганда для внутрішнього вжитку.

Можна наполягати на цінностях "свободи слова" та стандартах "неупередженої журналістики", які змушують журналістів попри відразу представляти точку зору тих, кого їхня держава називає терористами. Але жодний моральний релятивізм не змусить повірити в те, що узгодження матеріалів із представниками цих самих терористів, сепаратистів чи трактористів - як кому буде зручно - є прикладом "об'єктивної" репортерської роботи. Йдеться про пропаганду в інтересах тих, кого небезпідставно називають терористами.

Можна справедливо дорікнути, що боротися терором проти тих, хто підтримує тероризм, аморально. Але жертва такого "терору" чомусь виглядає набагато пристойніше за мешканців Донбасу, що пережили обстріл з боку "проросійських повстанців, які захищають своє право на самовизначення".

Канал не лише преспокійно транслює свій контент на власних частотах, але й знаходиться на набагато сильніших позиціях саме після спроби його таємничого "підпалу". Тепер до його долі прикута увага усієї "прогресивної" медіаспільноти, а скандал із листами Столярової перемістився на периферію суспільної свідомості. Будь-яка спроба перехопити контроль над каналом, буде вона продиктована корисливими мотивами чи міркуваннями національної безпеки, теперь трактуватиметься виключно як "наступ на свободу слова".

Попри те, що сам канал цінність свободи слова лише дискредитує, його будуть змушені захищати навіть міжнародні журналістські організації. Власникам каналу вдалося вдало зобразити із себе жертву, перетворивши навіть саму спробу "підпалу" на шоу майже у прямому ефірі.

Тимошенко, що розповідає про терор у бік "Інтера", якому фактично нічого не загрожує, лише цементує цю позицію безневинної жертви - єдино можливої страховки для ЗМІ, що транслює "м'яку" ворожу пропаганду посеред війни.

Але таким чином вона посилює не лише позиції колишніх регіоналів-власників телеканалу, але й свої власні позиції напередодні можливих політичних баталій. Очевидно, що на знак вдячності за таку підтримку Тимошенко вже незабаром зможе отримати найвигідніший ефірний час - не зайвий актив для того, хто щиро вірить у неминучість дострокових виборів у найвищі органи влади та, здається, крізь роки тюремного ув'язнення проніс ідею "широкої коаліції" із тими, хто й упік її у в'язницю.