Чому українська АТО блокує шлях Путіна до трибуналу в Гаазі, - експерт

"Перспективи засудити всіх винних у злочинах проти України якщо не поховані, то відкладені надовго. Хоча після розстрілів на Майдані 18-20 лютого 2014 року Віктору Януковичу пообіцяли лаву підсудного у Гаазькому трибуналі. Вироки в Гаазі остаточні й не підлягають оскарженню навіть у горезвісному Басманному суді Москви. Там же українська громада хоче бачити Володимира Путіна. Проте навряд чи побачить." Про це пише у колонці для Главреда Анжрій Кокотюха, інформують Патріоти України.

Активісти Facebook ледь не щодня від початку російської агресії збирають та викладають на своїх сторінках факти, котрі мають бути додані до скарбнички доказів провини російського президента. Компетентні експерти пишуть про Гаазький трибунал для Путіна як про доконаний факт, і процес розпочнеться як не найближчого понеділка, то першого числа наступного місяця. Але в Адміністрації Петра Порошенка вилили на всіх оптимістів відро крижаної води: нікого з наших воріженьків у Гаазі не судитимуть.

Так, наприкінці лютого 2015 року український парламент більшістю голосів (окрім, звісно, фракції Опозиційного блоку) ухвалив проект заяви №1887. Адресували документ Міжнародному кримінальному суду (МКС) й почали клопотатися про визнання Україною юрисдикції цього суду.

Це потрібно, аби Україна як держава, що зазнала агресії, могла позиватися проти Росії як агресора та лідерів терористичних ДНР та ЛНР за скоєні військові злочини й злочини проти людяності. Визнання юрисдикції відкриває Україні шлях, яким можна й треба вести ворогів до Гааги під трибунал.

Та цього тижня, тобто — майже через рік, заступник глави АП юрист Олексій Філатов заявив: шлях цей закритий для України у середньостроковій перспективі.

Не вдасться притягти до Гааги і екс-президента України Віктора Януковича, навіть заочно. Бо у листопаді 2015-го року головний прокурор МКС Фату Бенсуда заявила: 18-20 листопада 2014 року на Майдані в Києві злочинів проти людяності скоєно не було. Мало місце лише неправомірне застосування сили проти цивільного населення. А це — внутрішні проблеми України. Судіть "беркутівців", їхнє керівництво й тодішнє керівництво країни за своїми, а не міжнародними законами. Бенсуда уточнила висновок: не вистачає інформації, яка підтверджує поширений або систематичний характер дій. Розстріли на Майдані, покалічені люди та сфальшовані справи — не той критерій, за яким Гаага визначає поняття "злочини проти людяності".

Українська зимова революція 2013-2014 років створила прецедент, який потім повторився уже на прикладі АТО. За Конституцією, джерелом влади є народ, і народ повалив узурпаторську владу, яка не відповідала його вимогам.

Але мирна акція протесту з вимогою відставки уряду та повернення до європейського курсу призвела до прямого силового протистояння. "Беркутівці" публічно знущалися з "козака" Михайла Гаврилюка, водячи його голим по морозу.

Але й повстанці жбурляли в бійців коктейлі Молотова, перетворюючи людей на живі смолоскипи, що теж зафіксовано. Тому юридично дуже складно звинуватити "беркутівців" за скоєні злочини — і заплющувати очі на те, що активісти теж скоювали злочини, передбачені Кримінальним кодексом.

Чому козак Гаврилюк — потерпілий, а боєць "Беркуту" — ні? Учасники Революції Гідності знають, чому. Але Феміда мусить бути неупередженою. Або судити "джедая" і "штурмовиків імперії" в сусідніх залах і визнати право першого на самооборону, а другому дати строк. Або — заплющити очі на дії обох від юридичного гріха подалі.

Із АТО все набагато складніше. Бо лінія зіткнення вже не пролягає по вулиці Грушевського в Києві, а розтяглася на 400 з гаком кілометрів, розділивши Донбас на дві частини й перетворившись на повноцінну лінію фронту. Все б нічого, бо світ знає, хто на кого напав і кого треба покарати. Розуміють це і чиновники в МКС. Проблема в тому, що АТО не називається війною.

Це, за словами Філатова, означає: воїни АТО, захисники української державності, як добровольці, так і гвардійці, формально(!) не є учасниками бойових дій. Принаймні, у Гаазі їх такими не вважатимуть. Трибунал у Нюрнберзі став можливим, бо Німеччина офіційно оголосила війну європейським державам та Радянському Союзу, і нацистів судили за військові злочини.

Формат же АТО дозволяє посадити на одну лаву підсудних "ополченця ДНР" і… бійця ДУК "Правий сектор". Це — неправильно. Але заради такої неправильності Путін й розпочав саме "гібридну" війну.

Наприклад, узятий в полон сепаратист — потерпілий. Бо його незаконно позбавили волі. Законним його полонення робить, хоч як прикро звучить, лише офіційно оголошена війна. В такому разі він як солдат воюючої армії підпадає під Женевську конвенцію.

Із ним як із полоненим треба поводитись належним чином. Те ж саме стосується і наших полонених. Хоча є безліч шокуючи фактів катувань і масових розстрілів, Гаага все одно не визнає це злочином проти людяності.

Адже формально — знову це слово! — війна на Сході України вперто трактується Кремлем як внутрішній конфлікт. У якому саме українська сторона порушує права жителів Донбасу на самовизначення.

Те ж саме стосується Криму. Не дарма в своєму свіжому інтерв'ю Путін вкотре наголосив: Росія лише підтримала волевиявлення кримчан відділитися від України, рятуючись від помсти радикальних націоналістів.

Через те заяви, що бачили ми Путіна в Гаазі, варто поки притримати. Програє на Донбасі той, хто першим назве АТО війною офіційно, на дипломатичному рівні. Бо саме ця особа говоритиме мовою агресії.

Принаймні, так трактуватимуть це прокурори в Гаазі. Ось чому Путін помре, так і не потрапивши на лаву підсудних. Коли це буде? Запитайте в Facebook, там усе знають.