"Досвід донецької та сирійської воєн зіграв із ПВК "Вагнер" злий жарт, підставивши її під американську молотарку", - військовий експерт

Для наступу на позиції американців і їхніх союзників приватна військова компанія (ПВК) "Вагнер" зібрала одне з найпотужніших за всю сирійську війну угруповання, озброєне важкою технікою і артилерією. Про це у колонці для "Новой газеты" написав російський військовий оглядач Павло Фельгенгауер, передають Патріоти України.

"Наступ ТБГ (тактично батальйонної групи. – ред.) "Вагнер" почала, коли вже темніло. Очевидно, планували стрімко зблизитися із противником, щоб американські ВПС не змогли відповісти контрударом через страх влучити в темряві по своїх, коли бойові порядки перемішані", – розповів він.

Експерт припустив, що вагнерівці сподівалися на те, що курди відступлять, вчинивши символічний опір. "Ті, хто планував операцію, виявили дрімучу некомпетентність: американські військові вже багато років віддають перевагу вести загальновійськовий бій, як наступальний, так і оборонний, у темряві, бо в них найкраще у світі комплексне нічне обладнання. Досвід донецької та сирійської воєн зіграв із ПВК "Вагнер" злий жарт, підставивши їх, сліпих і немічних, під американську молотарку", – підкреслив він.

Фельгенгауер додав, що російські найманці не мали повного розуміння наслідків масованого удару високоточною зброєю. "Наші військові вперто не бажають розуміти, скільки б їм не писали розвіддоповіді в ГРУ (ГУ) Генштабу, що американська система ухвалення рішень і управління бойовими діями кардинально відрізняється від нашої. Усім загальновійськовим боєм з їхньої сторони 7 лютого єдиноначально керував командир американських спецпризначенців із заводу Conoco, і нічого він із верхніми штабами не погоджував. Це залізний американський (західний) принцип – командир на полі бою знає ситуацію краще, і він ставить завдання всім іншим", – пояснив він.

Експерт зазначив, що американський командир розгорнув своїх бійців у ланцюг і вступив у вогневий контакт із противником, що наступав. "Жодного змішання бойових порядків не було, і всім було зрозуміло, де зона вільного вогню. Через контролерів (навідників) ВПС, які були у складі загону, американський командир ставив бойові завдання різнорідному угрупованню ударної авіації і далекобійній важкій артилерії, яка вела високоточний вогонь. Розстріл тривав три години. Оскільки наступу чекали і приблизний час його початку американці могли визначити заздалегідь, їхні ударні авіагрупи були вже готові", – підсумував він.