Співробітник в East European Cooperation, головний редактор УРА-Информ.Донбасс (з 1 вересня 2009 р - грудень 2011 року), директор в Центрі вивчення Європейської інтеграції (з листопада 2007 р по січень 2015) переселенка з Донецька, яка живе зараз в Києві, журналіст Наталія Казьоннова задається питанням: як жити далі зі зрадниками, якщо (точніше - коли) Україна повернеться на тимчасово окупований Донбас. Про це вона написала на своїй сторінці у "Фейсбуці". Патріоти України пропонують вам ознайомитися з її думками та враженнями.
"Бывают моменты, когда становится по-настоящему страшно. Например, присылают фотографию знакомого из прошлой жизни в форме одной из силовых структур "днр". И ты понимаешь, в насколько разных мирах вы жили и продолжаете жить. Страшнее всего осознание: он всегда был таким! Всегда! Дело в нем, а не в российской пропаганде.
Но как жить с этим? Как принять? Война рано или поздно завершится. Ценностный конфликт останется. Чем дольше Донецк будет находиться под контролем России ("днр" - фейк, легенда для ваты), тем шире и глубже будет пропасть. Даже если я вернусь в родной город, мы всё равно будем существовать в параллельных мирах.
Я - в мире, где возвращается и утверждается Украина, он - в мире рухнувших иллюзий, лишения "звания", присвоенного оккупационными властями, процедуры люстрации. Я надеюсь, мы никогда не встретимся. Но если такое случится, я задам только один вопрос: "Зачем?".
Старші люди, які застали СРСР в його розквіті, із жахом згадують, як їх у дитинстві змушувати пити риб’ячий жир – харчову добавку, яку прописували всім малюкам. Але у певний момент її взяли і заборонили. Для чого радянських дітей мучили риб’ячим жиром ...
1. Куп'янський напрямок . Передові підрозділи 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника, посилені частиною сил його 1-ї танкової армії (ТА), продовжують спроби закріпитися в північній та центральній частинах міста Куп'янська, широко використовуючи...