Як ті, що збирали підписи за "ДНР", стали депутатками в Приазов'ї, - волонтерка "Лютик"

Селище Бердянське, що поблизу Широкіно, уявляється неначе зі сторінок Ю.Яновського. І жінки, і чоловіки тут живуть виключно із моря. Відчалюючи від берега на моторних човнах, закидують плетені сіті та рибалять. Іноді, коли сприяють удача, улов може складати 5 і більше тонн. Уже біля берега рибалок чекають перекупники, які завантажують на автівки дари моря. Про це пише волонтер Ірина Іванюш (Лютик) у блозі Обозревателя, інформують Патріоти України.

А про ситуацію у рибальському селищі дізнаюся від самих жителів: "Весілля у Малинівці" - бачили таке кіно?" – говорить по телефону жінка, що попросила не називати її прізвища. – "Є у нашому селі 2 горе-"активістки". Разумова Людмила Анатоліївна і Логозінська Тетяна Сергіївна.

У травні 2014 готувались зустріти російського окупанта з хлібом-сіллю. Пекли короваї, пиріжки – так очікували на путінський "рай". Так мало того – кинулись власноруч проводити "референдум" - збирали підписи за російське сепаратистське бандугрупування "ДНР".

"Багато назбирали?" - запитую. "Може, штук з 20 підписів".

Дочекавшись від окупанта лише снарядів та мінометних обстрілів, Разумова Людмила та Логозінська Тетяна спершу з неохотою виходили вряди-годи з підвалу, згодом з неприязню зустрічали українських військових, особливо добровольців з "Азову", шепчучи їм у спину "бандерівці" та бажаючи вантажу 200.

Проте швидко місцеві зрозуміли, що українські військові не здадуть контрольованих позицій с.Бердянське, Широкіно та й інших. Збагнули, і – швидко перефарбувалися.

У буквальному сенсі цього слова. Раптом прихильницям "рузкаго міра" почали подобатися шапки у синьо-блакитних тонах. На камеру ТРК "Україна" звучали численні нарікання на важке життя прифронтових "мирних" мешканців. Якщо додати, що в Разумової Людмили донька-інвалід, то розжалібнити телебабусь та інших обивателів не складало особливих труднощів.

Крім того, вищезгадані мешканки зареєструвались у Маріуполі як переселенці лише для отримання держвиплат. Адже мешкають і далі у с. Бердянське. Обидві – Разумова Людмила Анатоліївна та Логозінська Тетяна Сергіївна стали нещодавно місцевими депутатками. "Была ваша власть – теперь наша" - каламбуром відповідає односельчанам брат Разумової, тієї самої, що бралася проводити "референдум" за злочинну псевдореспубліку.

Але жителі рибальського поселення на березі Азовського моря ще не забули, як ті обидві – Разумова і Логозінська – після розбиття позиції українських військових влітку 2014 з-під Шпиля (так називають географічне підвищення поблизу Широкіно) ходили на місце, де гинули під "Градами" наші герої, для того,щоб підібрати продуктові запаси, цигарки, не цуралися навіть набоїв, які заносили у підвал ящиками. В тому ж підвалі, зі слів місцевих мешканців, припасли цілий склад консервованого тушкованого м`яса. Зрозуміло, в очікуванні "рузкаго міра".

Зараз новоспечені депутатки Разумова Людмила та Логозінська Тетяна скаржаться телекамерам на важке життя прифронтових "мирних" мешканців. Подають запити на держдопомогу. Звісно, собі, своїм родичам та сусідам.

Рибалки з с. Бердянське, що під Широкіно, неодноразово писали листи-скарги в СБУ, губернатору Донецької ОДА Жебрівському, проте наразі відповіді немає. "Будемо з`ясовувати", - все, що вдається почути місцевим мешканцям від чиновників.

Не буде зайвим додати факт – чоловік Разумової Людмили, тієї самої, що розжалоблює телекамери дочкою-інвалідом та отримує найможливіші виплати від держави, воював на стороні російського терористичного угрупування "ДНР".

Новоспечені "депутатки" добилися того, що село Бердянське відійшло до адмінуправління Волноваської районної ради. Це в той час, коли прилеглі селища Сопіне, Лебединське, Калинівка належать до районної ради м. Маріуполя.

Довідка: відстань с. Бердянське – Волноваха становить 71,7 км. (Це приблизно 1 год. 5 хв. їзди). Натомість до Маріуполя всього 8,8 км (16 хв їзди). Кому вигідно, щоб нечисленні жителі села прямували з громадсько-адміністративних питань до Волновахи, дорога до якої вдесятеро довша, ніж до Маріуполя. Ч

ому колишній голова Волноваської райради втік у контрольований сеператистами Новоазовськ? За які кошти він відкрив там аптеку і спокійнісінько проводить власний бізнес? Ці питання залишаються риторичними.

Знаковим у історії маленького рибальського поселення Бердянське на узбережжі Азовського моря є те, що це неначе демо-версія того, що відбувається на сході країни. Чи справді влада лобіює сеператистів, надаючи їм не лише амністію, але й можливість ставати місцевими "царьками"?

Що це, повернення в режим часів Януковича. Якщо все ж не так, хотілося би привернути увагу громадськості та правління до історії мешканців с. Бердянське, що поблизу Маріуполя.