Керченський міст знищує червонокнижних дельфінів, - екологи

Крім того, хоча підконтрольна Україні чорноморська акваторія наразі в задовільному екологічному стані, фахівці вказують на нові джерела забруднення, що можуть бути небезпечними для її фауни, передають Патріоти України.

Заступник директора з науки Українського наукового центру екології моря та кандидат екологічних наук Євген Дикий розповідає, що риби та дельфіни навесні мігрують з Чорного моря до Азовського через Керченську протоку, а восени повертаються назад. Еколог висловлює побоювання, що будівництво Керченського мосту може зашкодити цьому процесу.

«Головне – коли цю споруду будують, це постійні вибухи, постійне вбивання паль, тобто це дуже потужні акустичні удари, які й напряму б'ють по дельфінах і рибу відлякують. Швидше за все, будівництво мосту в Керченській протоці може дуже сильно порушити оці щорічні кормові міграції риби та дельфінів», – прогнозує Дикий. Він зізнається, що українські екологи не можуть наочно оцінити шкоду від зведення мосту, але не виключає, що вона може бути дуже значною.

Директор Українського наукового центру екології моря? Віктор Коморін стверджує: у різних регіонах української частини Чорного моря екологічний стан нині різний.

«Найгірша якість морського середовища спостерігається в гирлах, в першу чергу в гирлі Дунаю. Тобто в першу чергу більшість забруднюючих речовин потрапляє в Чорне море з річковим стоком. Також негативно впливають Дністер, Дніпро з Південним Бугом. Ці чотири річки несуть велику кількість забруднюючих речових, в тому числі токсичних», – констатує він.

Євген Дикий доповнює, що лідерами із забруднення зараз вже є не індустріальні гіганти, а в першу чергу промислові міста по берегах як самого моря, так і річок, які в нього впадають.

«Басейн Дунаю – це 14 держав. Всі ці 14 держав фактично зливають нам до Чорного моря всі свої стоки. І от в цих стоках виявилась маса несподіваного. Зокрема, викликає побоювання велика кількість антибіотиків, різних речовин, які використовують як антидепресанти», – каже він. Хоча, за словами науковця, вміст цих речовин ще не такий високий, щоб безпосередньо нашкодити людині, невідомо, як вони впливають на морських мешканців.

Дикий зауважує, що це відносно нова проблема, і оскільки в 12 із 14 держав, які мають вихід до Дунаю, є членами Євросоюзу, Україна має можливість вести зі своїми сусідами діалог, щоб знайти вихід зі становища.

Росія плює на захист Чорного моря – представниця НАН.

Інша ситуація з Росією, яка після окупації Криму фактично контролює частину акваторії Чорного моря, нарікають екологи.

Всі шість чорноморських країн – Україна, Грузія, Болгарія, Румунія, Туреччина, Росія – входять до Комісії із захисту Чорного моря від забруднення, так звану Black Sea Commission (ВSC). Це міжурядовий орган зі штаб-квартирою в Стамбулі, відповідальний за реалізацію положень Бухарестської Конвенції про захист Чорного моря від забруднення, підписаної 1992 року.

Утім, навіть у екологічні питання втручається політика, каже заступник керівника з наукової роботи Інституту морської біології Національної академії наук (НАН) Галина Мінічева.

«Росія в цьому проекті плює на це діло. Вона як партнер збирає матеріал на свої території, але каже: наші стандарти з СРСР, наші російські стандарти – найкращі. Але ми ж розумні люди, ми розуміємо: якщо не говорити про політику, а просто про науковий підхід, то екосистему ми не можемо поділити. Якщо ми хочемо її оцінювати, повинні перейти на єдину спільну мову», – каже екологиня. Натомість, за її спостереженнями, російська влада воліє займати політичну позицію в цьому питанні.

Як приклад Євген Дикий наводить протести екологів перед Олімпійськими іграми 2014 року в Сочі, коли було завдано шкоди екосистемі російського Чорноморського узбережжя. Активісти, згадує він, не були почуті керівництвом Росії.

«Всі чудово зараз розуміють, що засобів об'єктивно натиснути на Росію, щоб вона дотримувалась екологічних норм, ще менше, ніж, наприклад, натиснути на Росію, щоб вона дотримувалась норм із прав людини, – порівнює він. – Це просто зараз така держава, якій якісь там протести екологічних організацій абсолютно байдужі».