"Моя мама не любит Коболева. Претензий особых нет, но у него слишком большая зарплата. Проклятое наследие советского режима: неважно, сколько зарабатывать, главное – чтобы, как у всех." Про це пише Serhii Marchenko у своєму Facebook, передають Патріоти України, продовжуючи:
Сегодня Андрей, вместе со своей командой, одержал эпическую победу в Стокгольмском арбитраже. Газпром требовал 47,1 млрд долларов согласно контракту, "очень удачно" подписанному Тимошенко в 2009 году. Выплата такой суммы для Украины означала бы только одно – дефолт.
Арбитраж отклонил требование Газпрома применять принцип "бери или плати" – когда мы должны были платить даже в случае, если бы не покупали этот газ.
ДЕФОЛТА НЕ БУДЕТ!
Кроме того, суд постановил пересчитать стоимость газа, начиная с 2011 года. Нафтогаз требует компенсацию в 14,1 млрд долл плюс штрафы и проценты.
Российская пресса подавлена. Новость прячут подальше от первых полос. В Газпроме не комментируют, ссылаются на то, что в документе 790 страниц и они его еще будут читать.
Упрощу вам задачу, газпромовцы. Вот краткий пересказ 790 страниц: Вы попали на деньги. Конкретно попали!
Не благодарите, мне было приятно донести до вас суть. Пойду, позвоню маме. Интересно, зарплата Коболева до сих пор кажется ей чрезмерной или она уже видела новости? :-) Спасибо, Андрей!
Поляки вражені неприймним відкриттям, наскільки їх країна фінансує свого найбільшого ворога
Недонадімперія в своєму репертуарі: "Газпром" погрожує Єврокомісії всілякими карами, якщо "Північний потік-2" не отримає привілеїв по європейському законодавству
Хіти тижня. Важлива перемога: Україна почала отримувати перші гроші від "Газпрому"
Вражаюча цифра: Порахували втрати України від газових контрактів з Росією
22 липня за новим церковним календарем (4 серпня за старим) - день пам'яті святої рівноапостольної Марії Магдалини, однієї з дружин-мироносиць. У народі день отримав назву Марія Ягідниця. За старим календарним стилем - день пам'яті священномученика Пан...
Кабмін Сергія Корецького отримує економіку з майже нульовим зростанням, інвестиційним голодом і дедалі дорожчою макрофінансовою стабільністю. Його головне завдання — перевести країну від компенсації воєнних втрат до нарощування виробничої спроможності.
