Стало відомо, друзі, що лауреатом найпрестижнішої в Україні премії Імені Тараса Шевченка в галузі літератури стала українка із Мюнхена Емма Іванівна Андієвська. Їй нинішнього року виповниться 87 літ. Удостоєна вона за ряд книжок. А їх у неї лише поетичних збірок, здається, двадцять дев’ять, а ще є й романи, пів десятка творів малої прози. Окрім того, вона автор тисяч художніх полотен. Одне слово, як казав мій один знайомий дідусь – заслужонна...
Можливо, й справді достойна. Якщо не брати до уваги дочасно викинуту з конкурсу книгу Галини Тарасюк «Зоря моя вечірняя, або Пророк і Марія» про генія Шевченка і становлення українського духовності в Україні. Але це просто до слова… і всього лише моя приватна думка…
Звичайно, що Емма Іванівна цілком заслужила на відзнаку вартістю у 150 тисяч гривень з державного бюджету, бо вона вже ген-ген скільки літ трудиться в царині художньої творчості. Я особисто пам’ятаю її ще зі своєї шкільної парти, з кінця шістдесятих років минулого століття, коли захоплювався віршуванням і вивчив на пам'ять такого невеличкого віршика «Хвилі». Він подивував мене тим, що був на шістнадцять рядків, але мав лише одну крапку в кінці цієї довгої строфи. А загалом це було поетичне полотно природи такого ось змісту:
Від клена до колони – високо,
По схилу течія крізь листя
То літом баб’ячим, то вусиком
Мерещиться, щоб стать смолистіш,
Щоб іскру вилущити з кахлі,
Вмуровану в рухомі мури…
Я тут у кінці поставив, як бачимо, три крапки, у пані поетки стоїть там кома, і все лірично нав’язується далі колоритними образами, додається й додається новими ліричними кларнетами. Мені тоді дуже це подобалось.
Уже й не знаю звідкіля той віршик прибився до мене. А я лише нещодавно дізнався, що він уперше був опублікований у №7, 1961 журналу «Сучасність», на відкритті номера. Це був емігрантський модний серед прогресивних українців часопис, який видавався у Мюнхені, де мешкала тоді ще молода пані Емма. Вона тільки вийшла заміж за відомого українського емігрантського літературознавця Івана Кошелівця (1907-1999). Іван Максимович був першим і багатолітнім редактором журналу «Сучасність». Ось і дозволив, що називається, розмістити три невеличкі поезії у номері…
Лауератка, поетка Емма Андієвська - українка із Мюнхена
Нова лауреатка родом із Донбасу, одначе ще з юних літ зробила вибір у бік свого кревного українства і на цій стезі добилася величезних успіхів. Пройшла велику життєву школу, мешкаючи помимо України з 1931 по 1943 рік і в США, і в ФРН. Але в творчості її завжди основу складала й складає любов до України, до її людей, нашої неповторної, барвистої природи. Фахівці з літературознавства стверджують, що Емма Іванівна має свій, притаманний лише їй одній, індивідуальний спосіб передачі і мовно-стилістичних образів, і смислових асоціацій, в тому числі й у її картинах на полотні, без чого вона також не уявляє себе. У неї своя манера письма, своя система подачі барв і смислових навантажень. Одне слово, митець від Бога. Хоча дехто із критиків явно перебільшує, готуючи цілі трактати з приводу того, як належить читати вірші Емми Андієвської. Вони й без будь-яких літературних знань сприймаються легко і зрозуміло…
Шевченківська премія представниці літератури з числа авторів діаспори – це нагорода всім, хто за різних обставин залишив рідний край і продовжив творчо на нього працювати. Завжди, щомиті…
Щиро вітаю із цією відзнакою велику поетесу, письменницю, художника!
.
У мережі порівняли світлини мирного міста Бахмут з тим, як він виглядає зараз внаслідок російських обстрілів та окупації. До російського вторгнення 2022 року місто було центром соляної промисловості України та залізничним вузлом. Під час боїв за Бахмут...
Відомий волонтер РФ Олександр Іванов намагається заволодіти нерухомістю в тимчасово окупованому Маріуполі й інших непідконтрольних Україні містах нібито для потреб своєї волонтерської організації. Листування, які свідчать про махінації з нерухомістю та...