Корупція - гірше: У Atlantic Council пояснили, чому дострокові вибори не такі страшні для України

"У Вашингтоні превалює думка, що Україні треба якомога більше уникати дострокових парламентських виборів. Тим часом, багато українців вважають їх неминучими. Тому варто говорити не про те, чи повинні чи ні відбутися дострокові парламентські вибори, а про те, де, як і коли їх потрібно проводити." Про це пише Андерс Аслунд на сайті Atlantic Council, передають Патріоти України.

Сполучені Штати і Європейський Союз вважають, що Україні необхідна політична стабільність для проведення життєво важливих реформ. Однак історія доводить зворотне. У період радикальних змін багато політиків швидко втрачають свою популярність. У чотирьох найбільш активно реформованих свого часу пост-комуністичних країнах - Польщі і трьох країнах Балтики - протягом першого десятиліття перехідного періоду уряди міняли в середньому раз на рік.

Основною проблемою всіх пост-комуністичних країн є корупція, за яку завжди несе відповідальність діючий уряд. У зв'язку з цим персоналії, що знаходяться при владі, як правило, в східноєвропейських демократіях вибори програють. Необхідно розуміти, стабільний пост-комуністичний уряд - неминуче корумпований уряд. У зв'язку з цим варто зазначити, що найдовше в незалежній Україні пост прем'єр-міністра займав Микола Азаров.

Сьогодні можна виділити три аргументи на користь політичної стабільності і проти дострокових виборів в Україні. Найпереконливіший з них - війна з Росією. Але бойові дії на сході в порівнянні з минулим роком помітно вщухли, в той час як Кремль дедалі глибше грузне в ще більш кривавій війні в Сирії.

Другий аргумент - необхідність продовження державних перетворень. Проте, ставленики президента Петра Порошенка продовжують саботувати проведення реформ в Україні. Про це заявив міністр розвитку економіки і торгівлі Айварас Абромавічус, який нещодавно написав прохання про відставку, відповіді на яке досі немає. За його словами, наближені до президента Порошенко особи чинять тиск на високопоставлених реформістів з метою витіснити їх і замінити довіреними людьми і менш радикально налаштованими міністрами.

Останній аргумент полягає в тому, що Україна потребує оптимізації управління державними фінансами на найглибшому рівні. Тут варто відзначити, що сьогодні фінансовий стан країни відносно стабільний за рахунок проведення вражаючих економічних реформ 2015 року: в їх числі перетворення в енергетичному секторі, бюджетна, податкова, банківська реформи, дерегуляція і реформа ведення державних закупівель.

Головною проблемою країни була і залишається корупція, яка виростає зсередини і яку найлегше перемогти за допомогою урядових криз і нових виборів.

Причини для проведення позачергових виборів стали більш серйозними. Останні опитування громадської думки показують, що корупція є для України найбільшим лихом, а дострокові вибори, імовірно, зможуть вивести на політичну сцену нові обличчя. Однозначно позитивним фактором виборів жовтня 2014 року було те, що 54% з новообраних парламентаріїв ніколи раніше в Раді не сиділи. Негативним моментом - то, що 46% місць зайняли «старі» депутати, які багато в чому залишилися вірними колишнім принципам. Україна гостро потребує радикального оновлення парламенту.

Існує великий розрив між громадською думкою в Україні і на Заході. В Україні зростає переконаність в тому, що головними корупціонерами є керівники країни - це відбивається на рівні їх популярності. Західні політики переконані, що ці ж керівники мають намір проводити реформи, спрямовані на боротьбу з корупцією. Перед Заходом зараз дійсно стоїть небезпека сприймати український уряд, як борця з корупцією, в той час, як це, можливо, не відповідає дійсності. Саме так сталося свого часу з Росією. Справа Заходу - просто дозволити українцям вирішити свою долю демократичним шляхом.

Але на яких умовах потрібно проводити парламентські вибори? Україна вже прийняла закон про публічне фінансування політичних партій та їх передвиборних кампаній. Він дозволить різко скоротити витрати на ведення високозатратних в даний час виборчих кампаній і зробити їх менш корумпованими, якщо буде імплементований до моменту їх початку.

Ще одна важлива умова полягає в тому, що незабаром буде прийнятий новий закон про вибори. Відповідно до нього, в парламент зможуть проходити представники тільки тих партій, які набрали не менше 3-5% від загального числа голосів. Сьогодні половину місць в парламенті займають представники мажоритарних округів, які вкрай чутливі до фінансового тиску і схильні до впливу місцевої влади. Ці парламентарії є переважно «регіональними баронами» (або їх помічниками), які відстоюють власні бізнес-інтереси на найвищому політичному рівні. Україні необхідно повернутися до закону про вибори, який застосовувався в 2006 і 2007 роках - ті вибори були, можливо, найбільш прозорими в незалежній Україні. Сьогодні ця ідея користується широкою популярністю.

В ідеалі, почнеться формування політичних партій, які будуть такими по суті, однак це залежить від ступеня суспільної ініціативи. В даний час жодну з українських політичних партій не можна назвати ідеологічною.

Деякі з них є регіональними, але практично всі керуються особистими поглядами. Всіх їх можна називати правоцентристськими і західноорієнтованими, які виступають за демократію, і ринкову економіку, проте кожна партійна організація все ж переслідує власні корисливі інтереси.

Основна причина не поспішати з перевиборами в Раду - страх різкої популістської реакції, спрямованої проти жорстких, але життєво необхідних реформ. В історії є чимало прикладів позачергових виборів, але для сьогоднішньої України особливо актуальними є приклади парламентських виборів в Польщі в жовтні 1992 року і голосування Росії в грудні 1993 року.

В обох випадках, вибори мали місцем через приблизно два роки після початку великих реформ і дозволили вийти на перший план радикальним і популістським партіям. Проте, Польща тепер процвітає завдяки успішним реформам, чого про Росію сказати не можна. Якщо судити по публічній дискусії серед громадянського суспільства в цих країнах, сьогодні Україна перебуває ближче до Польщі 1992 року, ніж Росії 1993-го.

Отже, можна зробити три висновки. По-перше, дострокові парламентські вибори не такі вже й страшні. По-друге, якщо лобіювання корумпованих інтересів в парламенті є серйозною проблемою, дострокові вибори стануть найкращими ліками. По-третє, позачергові вибори послужать очищенню системи, якщо виборче законодавство буде ефективним.