"Країна завдяки діям правлячої партії втратила свій вплив в ЄС": Політолог про те, як Польща "впаде з російського велосипеда"

"За часів Еварда Ґерека, першого секретаря польської об’єднаної робітничої партії, який активно загравав з Москвою, був жарт: не сідай Ґерек на цей велосипед, бо він має російські колеса – полетиш з нього. Щось подібне починає вимальовуватися у Польщі зараз", - пише політолог Тарас Чорновіл у блозі на сайті НВ, передають Патріоти України, та продовжує:

"Ми бачимо вже не перший раз, що всі крайні праві політичні сили так чи так пристають до Москви. Скрізь, де проявляється реваншизм, шовінізм, імперські амбіції – всі черпають натхнення в Москві. Я дуже далекий від того, щоб припустити, що чинна польська влада "Право і справедливість" готова піти на якесь особливе зближення з Москвою. Вони мають власні порахунки з Москвою за Смоленську трагедію, в якій загинув президент Качинський, та історичні порахунки, зокрема останній конфлікт з Росією, який призвів до взаємного затримання та висилання науковців, представників відповідних інститутів національної пам’яті. Але сам факт, що про це дозволяють собі говорити у вигляді шантажу, означає, що межа вже десь розмита. Це дуже серйозна проблема.

Подібні заяви дозволяв собі Ващековський, але він представляє крайнє праве крило ПіС, яке зараз на ультрарадикалізмі хоче подолати керівництво своєї партії. Самого Ващековського за провал європейської політики в Польщі мали відправити у відставку, а таким способом він намагається залишитися при владі. Але коли такі заяви у вигляді натяків, напівшантажу, якихось ніби попереджень починають звучати з президентської канцелярії – це поганий знак. Це означає, що правляча партія в Польщі стоїть у напрямку того самого шляху, яким пішла подібна достатньо реваншистська партія Фідес в Угорщині. Але поки що це не більше, ніж просто заяви у вигляді натяку на шантаж, але, на превеликий жаль, це є достатньо показово.

Але давайте не забувати, що вся політика ПіС привела до того, що її рейтинги скоротилися більше ніж удвічі. Це політика не стільки про Україну, тому що тут їм якраз вдалося роздмухати досить негативні пристрасті. Адже, коли влада багато торочить про якийсь нацизм, фашизм, тощо, то народ як правило починає вірити. Ця партія пересварилася не тільки з Україною. Там колосальний конфлікт з Берліном, який призвів до настільки поганих відносин, що навіть сьогоднішні українсько-польські взаємини здаються порівняно м’якими. Також є колосальний конфлікт з європейськими інститутами в Брюсселі. Це – скандальна політика.

Залишається тільки робити свою роботу і чекати, коли в Польщі нарешті відбудуться вибори і сподіватися, що розум переможе.

Є одна річ, про яку мало говорять у нас, але дуже багато у Польщі, оскільки це болісне питання для країни. Ще в 90-х роках за прем’єра Міллера відбулася цікава річ: полякам вдалося один раз зірвавши ключове голосування для ЄС (тоді була спроба створити європейську Конституцію, до Лісабонського договору) Польща заявила, що запропоновані системи управління її не задовольняють і наклала вето. Ніхто не зміг її переконати.

І неочікувано сформувалася ситуація, в якій Польща, недостатньо сильна і впливова на той момент, раптом підвищила свій вплив у кілька разів. І витворилося явище, яке називали внутрішній Європейський союз, в який входили Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, Великобританія, Польща. Без попереднього узгодження цих країн серйозно не починало обговорюватися жодне питання. Тобто їхній вплив на прийняття рішень у ЄС був більший, ніж у будь-якої іншої країни.

Після Брекзіту замість внутрішньої шістки мала з’явитися внутрішня п’ятка, але стала внутрішня четвірка. Польща завдяки діям правлячої партії – утиски свободи слова, спроба зробити ручними суди – втратила свій вплив. І новому уряду навряд вдасться швидко зупинити маргіналізацію країни та все повернути. Малоймовірно, що Польща поверне своє місце. І всі прекрасно розуміють, чия вина.

У країні є таке поняття, яке має позитивний вплив, але часто отримує неприглядну форму: гонор. Ми часто сприймаємо це як демонстративну пиху. Але це більше: він змушував поляків століттями боротися проти окупантів. Саме завдяки цьому гонору поляки не дозволили сусідам назавжди розідрати свою країну. І зараз він дуже ображений. Завдання ПіС перенести цю образу на когось іншого, тому що інакше ображений польський гонор вибухне національним спротивом проти чинної влади".