Мексиканський серіал, або чому ОПЕК не врятує Росію

"Навіть якщо зустріч ОПЕК – Росія відбудеться, у чому є немало сумнівів, підняти ціну на нафту до прийнятної для Росії позначки не вдасться. Історія з Росією, ОПЕК та цінами на нафту швидко й безповоротно перетворюється на мексиканський серіал. До журналістів виходить керівник російського Міненерго Олександр Новак, і розповідає, що повним ходом іде підготовка до зустрічі Росії з країнами ОПЕК, на якій збираються домовитись про скорочення видобутку нафти на 5%", - написав Тарас Паньо у своїй статті для Депо, передають Патріоти України.

Проходить кілька годин – і зацікавленим кореспондентам агенції Bloomberg чотири делегати країн-членів ОПЕК один за другим розповідають, що нічого не знають про сам факт підготовки зустрічі – не кажучи про якісь конкретні цифри зниження видобутку. Всі ці дискусії відбувається на фоні нездатності навіть самих російських нафтових компаній домовитись між собою (!) про можливе зменшення видобутку. Себто всі, звичайно, розуміють, що видобуток треба зменшувати. Але всі хотіли б, щоб зменшив хтось інший.

Всі ці нервові розмови змушують нафту трохи підрости – ймовірно, перед черговим падінням. На довготривалий помітний ріст шансів немає, навіть якщо зустріч в форматі Росія – ОПЕК і справді відбудеться.

Така зустріч, зважаючи на інтереси її учасників, може пройти за двома сценаріями. Перший, найбільш ймовірний, полягає у тому, що всі сторони зберуться, поговорять про необхідність скорочувати видобуток, і розійдуться. Хоча б з тієї простої причини, що бажання скорочувати свої прибутки – задля гіпотетичної вигоди в майбутньому – ніхто не наважиться. А зростання ціни – навіть у випадку скорочення видобутку на 5% всіма членами організації, які контролюють зараз лиш близько 40% світового видобутку, навряд чи "проковтне" навіть вихід на ринок Ірану з його 500 тисячами баррелів на день – з виходом на мільйон баррелів щоденно впродовж двох-трьох місяців.

І виходячи з вимушеного "фінансового голодання", Тегеран не погодиться значно скоротити свій видобуток, які б дружні стосунки з Росією його не пов’язували. Особливо якщо додати до цього той факт, що спритні іранці вже встигли навіть укласти договори про експорт нафти (зокрема, з французькою Total), порушувати які, звісно, не будуть. Собівартість видобутку нафти в Ірані – 10 доларів за барель, тому немалий прибуток Тегеран отримує навіть при наявних цінах.

В той час як російські експерти визначили, що за ціни на нафту близько 20 доларів за барель переважна більшість російських нафтодобувних компаній стане збитковими і може попрощатись із земним існуванням. При тому колапс російського нафтовидобутку цілком може розглядатись, приміром, в країнах Перської затоки як вельми вигідна інвестиція. Й Іран, попри всю складність стосунків з монархіями, цілком може погодитись на такий сценарій, який в довготерміновому плані приведе до росту цін.

Втім, навіть якщо зустріч піде за радикально іншим сценарієм, і всі про все домовляться, підняти рівень цін істотно вище ніж 40 доларів за барель зараз все рівно не вдасться. Бо десь недалеко від цієї ціни рентабельним стане поки заморожений видобуток нафти у Північному морі, в Канаді та на Алясці. І щоб "проковтнути" вихід на ринок і цієї нафти, країнам ОПЕК доведеться зменшувати видобуток не на 5, а радше на 50%. На що, звісно, ніхто не піде.

Без прискорення глобального економічного зростання, і, відповідно, зростання попиту істотно підняти ціну на нафту, схоже, неможливо. А зустрічі країн, які зробили нафтовидобуток єдиним локомотивом своєї економіки, чимось незримо нагадують зустрічі та пікети щасливих власників валютних іпотечних кредитів. Всі розуміють, що люди потрапили в складну ситуацію, хтось хоче їм допомогти, хтось – із них поглузувати, а реально вплинути на ситуацію не може ніхто.