Унікальний природний лісовий масив на території міста є найбільшим серед аналогічних лісопарків в Україні. Він розташований у північно-західній частині Харкова. З півдня і сходу його обмежують Павлове Поле, Сокольники, селище Жуковського, Велика Данилівка. З півночі і заходу парк межує з Окружною автодорогою, П'ятихатками та Олексіївкою. Через Лісопарк проходить важлива транспортна магістраль міста - Бєлгородське шосе, розповідають Патріоти України з посиланням на kh.depo.ua.
Це природний ліс з безліччю ярів та балок – одне з улюблених місць відпочинку харків'ян. Тут можна поринути в тишу віддалених лісових стежок, посидіти на березі озера та річок. Крім того, на території парку можна побачити дитячі табори, спортивно-тренувальні бази та комплекси для відпочинку.
Але не лише мальовничою природою відома ця місцевість. Її майже вікова історія зберігає чимало фактів, легенд та цікавинок.
"Вкрадене щастя" харків'ян
Історія лісопарку починається в 20-х роках минулого століття. Тоді територія природного лісу складала близько 400 га. Від моменту закладки міського парку (парк ім. Горького –ред.) район майбутнього лісопарку розглядався, як рекреаційна зона. Місцеві мешканці нерідко вибиралися сюди прогулятися тінистими стежками та назбирати квітів. Офіційне освоєння лісопарку "Солольники - Помірки" почалося наприкінці 20-х років. Тут пробили алеї та побудували невеличкі дерев'яні паркові споруди. У 30-х роках місцевість перейменовують у Комсомольський лісопарк.
Під час другої світової війни було знищено понад 70% зеленої зони. У 50-60-ті роки харківські студенти організували масову висадку дерев, тоді ж значно збільшили й територію самого Лісопарку. Вже у 1987 році його площа становила 2385 га. Харківський лісопарк став найбільшим не лише в Україні, але й в усьому СРСР.
Починаючи з 2000-х років територія Лісопарку почала стрімко скорочуватися. Частину унікального лісового масиву міські чиновники віддали під приватні забудови. Вже у 2009 році територія лісопарку становила 2,06 тис. га, а в 2010 – менше 1,9 тис. га. Через корупційні схеми можновладців, харків'яни втратили кількасот гектарів зеленої зони. Нові огорожі та паркани на території Лісопарку з'являються й сьогодні.
Унікальні рослини та дерева
Лісопарк – це не просто місце відпочинку, але й унікальна рекреаційна зона, на території якої росте чимало рідкісних рослин. До біологічного різноманіття Лісопарку відносять понад 40 видів тварин і більше 30 видів рослин, занесених до Червоної книги України та Червоного списку Харківської області.
Навесні тут можна побачити цілі галявини проліски сибірської, запашне різнотрав'я першоцвітів. У травні практично на всій території Лісопарку квітне тюльпан дібровний. Багатьом деревам тут вже понад 100 років. Окремі дерева сягають поважного віку 200-400 років. А от серед тварин можна зустріти чимало лисиць, білок, їжаків, подекуди навіть кабанів.
Останні, до речі, зовсім не бояться гуляти неподалік житлових районів, а іноді навіть просто по проїжджій частині Бєлгородського шосе, створюючи незручності місцевим водіям. Крім того, у Лісопарку мешкає багато сов. Прогулюючись віддаленими стежками, можна сміливо підіймати голову вгору та спостерігати за "мудрими" птахами. А навесні біологи спеціально проводять нічні екскурсії для знайомства з цим видом пернатих.
Таємне кладовище НКВС
Однак в історії Лісопарку є й моторошні сторінки. Саме на території парку НКВС організував справжню "харківську катинь". Сюди, в шостий квартал лісопарку, звозили тіла розстріляних катами НКВС людей. Трупи почали звозити в 1937 році – в розпал сталінських репресій. Серед жертв режиму було чимало польських офіцерів, які потрапили в полон 1939 року. Тоді військових відправили у спецтабір НКВС у Старобільськ, але на розстріл повезли до Харкова.
Розстрілювали по-одному, в потилицю, трупи вивозили в Лісопарк. Про таємне кладовище дізналися наприкінці 1960-х років. Тоді місцеві школярі розкопали декілька черепів. Діти вирішили влаштувати "полювання за скарбами" й принесли близько двох десятків черепів до школи. Спецслужби вилучили в школярів їхній скарб й переконливо пояснили, що розповідати про це не варто. Саме кладовище приписали німцям.
Начебто в часи окупації міста німецькі солдати тут розстрілювали дезертирів. Територію огородили колючим дротом. Розголосу історія про звірства радянських спецслужб набула вже за часів незалежної України. Архіви КДБ були розсекречені, а разом з ними стала відома й таємниця шостого кварталу. Зараз на цьому місці знаходиться меморіальний комплекс, де увічнили ім'я кожної жертви тоталітаризму.
Містичне озеро в Лісопарку
На території Лісопарку є мальовниче озеро. Його добре видно з боку лікарні швидкої та невідкладної допомоги. Озеро з'явилося на місці злиття річки Саржинка з невеликим струмком. У 30-ті роки минулого століття його назвали Комсомольським.
Це мальовниче місце багато десятиліть було улюбленим місцем відпочинку рибалок. Зараз ця місцина частково заболочена. Серед місцевого населення озеро має не дуже добру славу. Подейкували, що тут раніше було старовинне кладовище. За легендою, на водоймищі можна зустріти привидів. Насправді такими легендами озеро оповите через замулене дно та велику кількість очерету.
Могила невідомого льотчика
Ще одна особливість Лісопарку – велика кількість нагадувань про Другу світову війну.
Під час війни тут проходили криваві бої та працювали партизанські загони. У серпні 1943 року війська 53-ї гвардійської армії, просуваючись вздовж лісистої окраїни міста, прорвали фашистську оборону і визволили Харків. З того часу територія Лісопарку пронизана колишніми окопами та траншеями. А подекуди можна зустріти могили невідомих солдат. Серед них є й могила невідомого льотчика, розташована неподалік дитячого табору "Лісова Казка". На пам'ятнику написано "Невідомому льотчику, який загинув в роки Великої Вітчизняної війни". Однак хто він, достеменно невідомо.
Перша дитяча залізниця
Ще одна цікавинка Лісопарку – дитяча залізниця "Мала Південна". Тут усю роботу – від машиніста до провідника вагону – виконують підлітки. Довжина вузькоколійки складає 3,6 км. Вона починається поблизу парку ім. Горького й продовжується в Сокольниках. Будівництво дороги почалося ще в 1940 році, але під час Другої світової вузькоколійка була вщент зруйнована. Відновили її вже після війни. "Мала Південна" мала у власному розпорядженні навіть угорський паровоз.
У 2014 дитячу залізницю реконструювали і зараз вона сміливо може конкурувати з дорослими залізничними станціями. До речі, для маленьких працівників організували спеціальні курси. Діти проходять навчання, діляться на зміни та по вихідним катають на маленьких паровозах своїх однолітків та зовсім маленьких пасажирів.
21 ноября, удар российской межконтинентальной баллистической ракетой (МБР) сопровождался довольно масштабной ИПСО, призванной посеять панику среди украинцев, а так же масштабировать степень угрозы. . Первый этап ИПСО был разделён на два противоположны...
Бійці ударної групи «Чорний лебідь» 225 штурмового батальйону витратили 13 скидів на російського штурмовика, який ніяк не хотів помирати. Відео влучань було оприлюднено 21 листопада на каналі групи, зазначають Патріоти України. . Хитрий та спритний ро...