Нам потрібен єдиний день пам'яті усіх жертв, загиблих за Україну, який єднає і не викликає питань - Бутусов

"Наши діди вели війну за своє життя. Ми ведемо війну за нашу свободу." - пише у своєму Facebook журналіст Юрій Бутусов, передають Патріоти України, і продовжує:

У нас є можливість обирати - у більшості з покоління Другої світової такої можливості не було. Учасників бойових дій у Другій світовій залишилось в Україні трохи більше 100 тисяч.

Не за більшовизм чи за Леніна-Сталіна вони воювали. Такий був час, "гвозди бы делать из этих людей" - вони цим пишались.

І вони дали життя нам. У що вони вірили і чим пишалися - Бог їм суддя, вони жили за законами свого часу та свого світогляду. І свобода це повага до їхньої думки також, до думки батьків кожного українця.

Не треба вестися на кремлівську пропаганду, не можна робити 9 травня путінським святом. Це і свято наших дідів та прадідів. Батько моєї бабусі зник безвісти під Сталінградом, її дядя загинув під час звільнення Донецька.

Для мене 9 травня це день, коли я приїздив до своїх дідів.

І рівно о 18 годині, коли починалася хвилина мовчання, дід Анатолій Михайлович, інвалід 1-ї групи, піднімався разом з нами у стола. Він потрапив в оточення в Уманський котел, потім полон, потім чудовий порятунок з табору, потім знов фронт, "искупление кровью" в піхоті, і за годину перед проривом, де шанси на порятунок у першому ешелоні у піхоти майже нульовий, він домовився з сусідом, що той хто виживе винесе того, кому не пощастить, і під час атаки міна вирвала кілька ребер та пробила легені, і цей випадковий друг, про якого дід пам*ятав, шо він був татарином, безстрашно врятував життя і безнадійне поранення, і розірвані рани у легенях закривали єдиним кровезупиняющим - пальцями...

Нам потрібен спільний день пам*яті загиблих за Україну, єдиний день пам*яті усіх жертв, який єднає, який не викликає питань. День героїзму та жертв Голокосту є в Ізралі, він відмічається кожного року напередодні дня незалежності Ізраіля.

Нам теж треба день, коли кожен згадує жертви та героїзм своєї родини та свого народу.

В Україні таким днем на мій погляд є найстрашніший та найгероїчніший день Війни за незалежність - 29 серпня 2014-го, день прориву з Іловайська. В той день там загинули люди різних національностей, яких об*єднало одне - любов до єдиної вільної України.

Саме така любов має об*єднати нас усіх живих та загиблих, усіх, хто в усьому світі носить Україну у своєму серці....