
"У палаці Шлясгайм під Мюнхеном натрапив на музей, присвячений східній Прусії – тобто тій території, яка після Другої Світової війни опинилася у складі Росії та Польщі: Кеніґсберґ став Калінінградом, Данциґ – Гданськом", - пише оглядач Віталій Портников на своїй сторінці у "Фейсбуці", передають Патріоти України, та продовжує:
"Звичайно, я побачив музей втраченої цивілізації. І в самому такому спогаді не бачу нічого поганого – пам`ять про втрачені цивілізації треба зберігати, це ознака здорової країни. Хвороба – це коли пам`ять про втрачене перетворюється на реваншизм і претензії до сусідів.
Польські політики роками боролися із впливом найбільш одіозних представників Спілки вигнанців із Прусії на німецьку політику, щоб зараз стати заручниками не менш одіозних представників так званих "кресових" середовищ – справжнього польського відлуння німецького реваншизму недавнього минулого.
Народи Європи втратили чимало "свого" за ХХ сторіччя. Причини є різними, але рана завжди болить, поки не загоїться. Саме тому я завжди був впевнений, що наше спільне завдання з поляками – загоювати рани, а не роз‘ятрювати їх".
Заперечення, гнів, торг, прийняття відставки Єрмака. Саме так коротко можна описати майже тритижневий марафон подій довкола екскерівника президентського Офісу. Персони, яка за майже 6 років, здавалося, стала настільки масивною, що посунути її самотужки...
"Кілька діб без Андрія Єрмака досить добре показали, що кінець світу без всесильного менеджера не настав. Утім спадщину його фактичного співуправління із законно обраним президентом Зеленським та рівень насичення малокомпетентними, але лояльними людьми...